ВЕРХ­НЬОДНІСТРО́ВСЬКА УЛО́ГО́ВИНА — акумулятивна рівнина в Пере­дкарпат­ті, у межах Львівської та частково Івано-Франківської областей. Про­стягається від пониз­зя р. Стривігор (Стрвʼяж) до гирла р. Свіча. Пере­січні вис. 230–290 м над р. м. Має ви­гляд плоскої, місцями заболоченої терасової рівнини. Сформована су­глинками, глинами, пісками й галечниками. У минулому особливо була заболочена верх­ня частина улоговини — т. зв. Великі болота. Нині ця територія осушена й зайнята пере­важно вторин. торфовими луками; гігро- й гідрофільна рослин­ність збереглася лише фрагментарно. На тер. улоговини пере­важає лучна рослин­ність, частково збереглися корін­ні дубові ліси (заказник Корналовичі). За геоботан. ра­йонува­н­ням більша частина улоговини належить до Медениц. (Верх­ньодністров.) р-ну дубових лісів, боліт та лук, у межах Самбір.-Івано-Фр. округу Сх.-карпат. гірської під­провінції Центр.-європ. провінції. Значну частину за­ймають с.-г. угі­д­дя, роз­винене садівництво.