КОПИСТИ́НСЬКИЙ Теофіл Дорофі­йович (15. 04. 1844, м. Пере­мишль, нині Польща — 05. 07. 1916, Львів) — графік, живописець, ре­ставратор. На­вчався у Краківській школі образотворчих мистецтв (1868–71; викладачі В. Дембовський, В. Лущкевич), Ві­денській академії мистецтв (1872). Від 1873 — у Львові: викладач української академічної гімназії (1873–81) та жіночої школи сестер Василіянок. Учасник художніх ви­ставок від 1870. Основний жанр — порт­рет. Полотна від­значаються продуманим трактува­н­ням образів і ретельним викона­н­ням у традиціях українського порт­ретного живопису 17–18 ст. Персонажі зображені крупним планом на нейтральному тлі; заокруглені лінії силуету при маловираженому світло-тіньовому моделюван­ні форми надають картинам ре­презентативності. Ранні твори К. виконано під впливом академічного мистецтва, пізніші — у реалістичних традиціях (алегоричні композиції з елементами романтизму і символізму). Ре­ставрував картини та стін­ні роз­писи, зокрема у Львові — вівтарне полотно і фрески на склепін­ні костелу бернардинців (1883–1884), картини «Єрусалим» і «Гора Афон» (1885) Т. Малиновського, фрески С. Строїнського у костелі св. Мартина (1886) та костелі бернардинців у м. Лежайськ (Польща), демонтував чотири фрагменти для збереже­н­ня (нині у Львівській галереї мистецтв), близько 150 ікон зі збірки Ставропігійського ін­ституту для Археолого-бібліо­графічної ви­ставки у Львові (1888), а також вівтарну ікону «Благовіще­н­ня» у церкві с. Загірʼя, нині Пустомитівського обл. (1878, зробив з неї копію). Остан­ні роки життя провів у притулку Р. Домса. Окремі роботи зберігаються в Національному музеї, ЛНБ, Історичному музеї, Музеї історії релігії (усі — Львів).