Верховинська господарча акція

Визначення і загальна характеристика

«ВЕРХОВИ́НСЬКА ГОСПОДА́РЧА А́КЦІЯ» — соціально-економічна про­грама, яку впроваджував уряд Австро-Угорщини у Закарпат­ті на­прикінці 19 — на поч. 20 ст. Гол. мета — під­несе­н­ня економіки краю шляхом інтенсифікації землеробства, тварин­ництва, роз­витку кооп., споживчих і кредитних спілок, банків, домашніх промислів. Впровадже­н­ням «В. г. а.» за­ймалася Екс­позитура для гірських р-нів, створ. 1897 у м. Мукачеве (нині Закарп. обл.) на чолі з ві­домим угор. політиком і економістом Е. Еґаном, від прі­звища якого походить ін. назва «В. г. а.» — «Акція Еґана». Екон. допомога Екс­позитури закарп. селянам полягала у посередництві при орендуван­ні (землю орендували 4303 заможні господарства) та купівлі поміщиц. земель із метою обмеже­н­ня дій лихварів. Держава також виділила кошти на поліпше­н­ня полонин. господарюва­н­ня, зокрема на утрима­н­ня Нижньоверечан. дослід. станції; роз­виток садівництва, вино­градарства, тварин­ництва, птахівництва, бджільництва та впровадже­н­ня деяких тех. культур (льону, коноплі); організацію взірцевих госп-в, зокрема у селах Ар­даново, Хмільник (нині обидва Іршав. р-ну Закарп. обл.), Дийда (нині Берегів. р-ну Закарп. обл.); створе­н­ня госп. гуртків для пропаганди с.-г. знань та інтенсив. веде­н­ня господарства. Гуртківцями були, як правило, заможні селяни, яким казна за пільговими цінами продавала с.-г. машини та реманент, посівний матеріал, племін­ну худобу; для них читали лекції з агротехніки, організовували екс­курсії на ви­ставки та у пере­дові господарства Австро-Угорщини. Для поліпше­н­ня продуктивності тварин­ництва Міністерство землеробства Австро-Угорщини завезло у Закарпа­т­тя із Тіроля, Швейцарії та Баварії велику рогату худобу (у 1897–1906 — понад 1500 голів племін­ного молодняку), що була про­дана пере­важно заможним господарствам у 151 село Березького і Марамороського комітатів.

«В. г. а.» сприяла також роз­витку ремісничо-ку­стар. промислів на Закарпат­ті: проводилася робота з від­новле­н­ня забутих нар. традиц. ремесел і створе­н­ня нових, на селах організовувалися дрібні ко­оперативи-артілі та великі майстерні з виготовле­н­ня кошиків, меблів, полотна, килимів, худож. вишивки, зокрема 1909 у Закарпат­ті діяло 26 лозоплетіл. і 15 деревооб­роб. майстерень, 6 — з виготовле­н­ня очеретяних виробів, 10 — килимового виробництва, у яких працювало понад 3700 осіб. Щоб послабити про­блему без­робі­т­тя, зменшити закордон­ну трудову еміграцію закарп. селян і зберегти дешеву робочу силу (на поч. 20 ст. понад 90 тис. селян. сімей Закарпа­т­тя існували за рахунок роботи за наймом), Екс­позитура щороку вербувала і від­правляла великі групи заробітчан-контрактників (від 2 до понад 10 тис. осіб щороку) у держ. та поміщицькі господарства Австро-Угорщини. Одним із важливих напрямів діяльності Екс­позитури було сприя­н­ня роз­витку кооп. руху на селі та банків. установ у містах: 1909 на Закарпат­ті діяли 58 банків і ощадкас, кількість кредит. спілок протягом 1900–13 збільшилася від 31 до 206, а їх членів — від бл. 8-ми тис. до 51 тис. осіб (у 6,5 разів). Разом з тим заг. сума неповернутих державі коштів із усіх виділених нею ресурсів на фінансува­н­ня «В. г. а.» на поч. 20 ст. не пере­вищувала 50–60 тис. крон, що становило 1/40 частину сплачуваних селянами Закарпа­т­тя податків. Хоча «В. г. а.» не поліпшила становища осн. маси закарп. селян, у цілому вона сприяла певному під­несен­ню економіки гірських р-нів Закарпа­т­тя та капіталіст. еволюції с. господарства, яке ставало дедалі більш товарним і в якому від­бувся пере­хід від дво- і трипі­л­ля до багатопі­л­ля, роз­ширилися посівні площі, зросли валові збори зернових.

Літ.: Еґан Е. Економічне положе­н­ня руських селян в Угорщині. Л., 1901; Ілько В. Закарпатське село на початку ХХ ст. (1900–1919 рр.). Л., 1973; Нариси історії Закарпа­т­тя. Т. 1. Уж., 1993.

С. В. Від­нянський

Завантажити статтю