Верховинська господарча акція

«ВЕРХОВИ́НСЬКА ГОСПОДА́РЧА А́КЦІЯ»  — соціально-економічна програма, яку впроваджував уряд Австро-Угорщини у Закарпатті наприкінці 19 — на поч. 20 ст. Гол. мета — піднесення економіки краю шляхом інтенсифікації землеробства, тваринництва, розвитку кооп., споживчих і кредитних спілок, банків, домашніх промислів. Впровадженням «В. г. а.» займалася Експозитура для гірських р-нів, створ. 1897 у м. Мукачеве (нині Закарп. обл.) на чолі з відомим угор. політиком і економістом Е. Еґаном, від прізвища якого походить ін. назва «В. г. а.» — «Акція Еґана». Екон. допомога Експозитури закарп. селянам полягала у посередництві при орендуванні (землю орендували 4303 заможні господарства) та купівлі поміщиц. земель із метою обмеження дій лихварів. Держава також виділила кошти на поліпшення полонин. господарювання, зокрема на утримання Нижньоверечан. дослід. станції; розвиток садівництва, виноградарства, тваринництва, птахівництва, бджільництва та впровадження деяких тех. культур (льону, коноплі); організацію взірцевих госп-в, зокрема у селах Арданово, Хмільник (нині обидва Іршав. р-ну Закарп. обл.), Дийда (нині Берегів. р-ну Закарп. обл.); створення госп. гуртків для пропаганди с.-г. знань та інтенсив. ведення господарства. Гуртківцями були, як правило, заможні селяни, яким казна за пільговими цінами продавала с.-г. машини та реманент, посівний матеріал, племінну худобу; для них читали лекції з агротехніки, організовували екскурсії на виставки та у передові господарства Австро-Угорщини. Для поліпшення продуктивності тваринництва Міністерство землеробства Австро-Угорщини завезло у Закарпаття із Тіроля, Швейцарії та Баварії велику рогату худобу (у 1897–1906 — понад 1500 голів племінного молодняку), що була продана переважно заможним господарствам у 151 село Березького і Марамороського комітатів.

«В. г. а.» сприяла також розвитку ремісничо-кустар. промислів на Закарпатті: проводилася робота з відновлення забутих нар. традиц. ремесел і створення нових, на селах організовувалися дрібні кооперативи-артілі та великі майстерні з виготовлення кошиків, меблів, полотна, килимів, худож. вишивки, зокрема 1909 у Закарпатті діяло 26 лозоплетіл. і 15 деревооброб. майстерень, 6 — з виготовлення очеретяних виробів, 10 — килимового виробництва, у яких працювало понад 3700 осіб. Щоб послабити проблему безробіття, зменшити закордонну трудову еміграцію закарп. селян і зберегти дешеву робочу силу (на поч. 20 ст. понад 90 тис. селян. сімей Закарпаття існували за рахунок роботи за наймом), Експозитура щороку вербувала і відправляла великі групи заробітчан-контрактників (від 2 до понад 10 тис. осіб щороку) у держ. та поміщицькі господарства Австро-Угорщини. Одним із важливих напрямів діяльності Експозитури було сприяння розвитку кооп. руху на селі та банків. установ у містах: 1909 на Закарпатті діяли 58 банків і ощадкас, кількість кредит. спілок протягом 1900–13 збільшилася від 31 до 206, а їх членів — від бл. 8-ми тис. до 51 тис. осіб (у 6,5 разів). Разом з тим заг. сума неповернутих державі коштів із усіх виділених нею ресурсів на фінансування «В. г. а.» на поч. 20 ст. не перевищувала 50–60 тис. крон, що становило 1/40 частину сплачуваних селянами Закарпаття податків. Хоча «В. г. а.» не поліпшила становища осн. маси закарп. селян, у цілому вона сприяла певному піднесенню економіки гірських р-нів Закарпаття та капіталіст. еволюції с. господарства, яке ставало дедалі більш товарним і в якому відбувся перехід від дво- і трипілля до багатопілля, розширилися посівні площі, зросли валові збори зернових.

Завантажити статтю