Військова психологія

Визначення і загальна характеристика

ВІЙСЬКО́ВА ПСИХОЛО́ГІЯ — галузь психологічної науки, яка ви­вчає закономірності функціонува­н­ня індивідуальної психіки окремого військовослужбовця і соціальної психіки особового складу військових формувань, їхню поведінку та діє­здатність в умовах військової діяльності у мирний і воєн­ний час, а також психологічні механізми та засоби впливу на них з метою від­повід­ної під­готовки до викона­н­ня по­ставлених зав­дань. При наявності певної специфіки, зумовленої особливостями обʼєкта дослідже­н­ня, В. п. використовує заг.-психол. понятій. апарат, осн. психол. теорії і концепції та методи психол. досліджень. Основні галузі В. п.: військ.-авіац., військ.-космічна, військ.-морська, військ.-інж., психологія вищої військ. школи тощо. Серед її зав­дань — ви­вче­н­ня особливостей функціонува­н­ня органів чуття у специфіч. умовах (напр., у літаку, під­вод. човні, у стані втоми, вночі тощо) і пошук шляхів під­вище­н­ня ефективності сприйня­т­тя; роз­робле­н­ня психол. основ бо­йової під­готовки; аналіз дій з управлі­н­ня бо­йовою технікою та орієнтува­н­ня в просторі; об­ґрунтува­н­ня психол. критеріїв від­бору особового складу для військ та для викона­н­ня спец. зав­дань; зʼясува­н­ня особливостей мисле­н­ня воєначальників усіх рангів, стосунків керівного складу з під­леглими, взаємин у малих групах; дослідж. впливу на псих. процеси стану напруже­н­ня.

Військ.-психол. по­гляди почали роз­виватися водночас з зародже­н­ням військ. справи. Проте виділе­н­ня В. п. в окрему галузь завершилося у кін. 19 ст., коли в Зх. Європі, США і Росії вона оформилася як само­стійна наук. дисципліна. Її виникне­н­ня зумовлене масовим створе­н­ням армій, метою яких була під­готовка до воєн індустріал. періоду. На цьому етапі роз­витку В. п. за­ймалася пита­н­нями професій. від­бору, військ. дисципліни, формува­н­ням у військовослужбовців готовності захищати політику правлячих кіл держави, нац. інтереси тощо. Напр., до поч. 1-ї світової війни в нім. армії роз­роблено військ.-психол. теорію, яка мала забезпечити морал. і психол. під­готовку військовиків до війни за інтереси нім. нації. У США в цей період створено раду з питань В. п. Теор. основою амер. В. п. стали течії і школи психології, серед яких важливе місце зайняв бігевіоризм. Сутність В. п. на Зх. об­ґрунтував англ. психолог Н. Коупленд у праці «Psychology and the soldier» («Психологія і солдат», Гар­рісберґ, 1951). На його думку, її при­значе­н­ня полягає у роз­крит­ті питань на­вча­н­ня і вихова­н­ня особового складу військ. формувань, його ви­школу, морал. під­готовки до війни, забезпече­н­ня психол. стійкості та надійності солдатів у бою та жорсткої дисципліни тощо. 2-а світова війна посилила значе­н­ня В. п., внаслідок чого вона остаточно вві­йшла в систему бо­йової під­готовки військ. Її роз­виток від­бувався за 4-ма осн. напрямами: психологія особистості воїна, психологія групи і між­особистісної взаємодії в армії, психологія військ. діяльності в мирний час, психологія бою і війни. На 1990-і рр. виділилися нові течії: психологія управлі­н­ня боєм, військ. конфліктологія, військ. психотерапія, морал.-психол. забезпече­н­ня військ. діяльності, військ.-морська психологія та ін.

Літ.: Основы воен­ной педагогики и психологии. Москва, 1964; Психология воинского кол­лектива. Москва, 1976; Воен­ная психология. Москва, 1976.

М. Й. Варій

Завантажити статтю