Військова психологія

ВІЙСЬКО́ВА ПСИХОЛО́ГІЯ – галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності функціонування індивідуальної психіки окремого військовослужбовця і соціальної психіки особового складу військових формувань, їхню поведінку та дієздатність в умовах військової діяльності у мирний і воєнний час, а також психологічні механізми та засоби впливу на них з метою відповідної підготовки до виконання поставлених завдань. При наявності певної специфіки, зумовленої особливостями об’єкта дослідження, В. п. використовує заг.-психол. понятій. апарат, осн. психол. теорії і концепції та методи психол. досліджень. Основні галузі В. п.: військ.-авіац., військ.-космічна, військ.-морська, військ.-інж., психологія вищої військ. школи тощо. Серед її завдань — вивчення особливостей функціонування органів чуття у специфіч. умовах (напр., у літаку, підвод. човні, у стані втоми, вночі тощо) і пошук шляхів підвищення ефективності сприйняття; розроблення психол. основ бойової підготовки; аналіз дій з управління бойовою технікою та орієнтування в просторі; обґрунтування психол. критеріїв відбору особового складу для військ та для виконання спец. завдань; з’ясування особливостей мислення воєначальників усіх рангів, стосунків керівного складу з підлеглими, взаємин у малих групах; дослідж. впливу на псих. процеси стану напруження.

Військ.-психол. погляди почали розвиватися водночас з зародженням військ. справи. Проте виділення В. п. в окрему галузь завершилося у кін. 19 ст., коли в Зх. Європі, США і Росії вона оформилася як самостійна наук. дисципліна. Її виникнення зумовлене масовим створенням армій, метою яких була підготовка до воєн індустріал. періоду. На цьому етапі розвитку В. п. займалася питаннями професій. відбору, військ. дисципліни, формуванням у військовослужбовців готовності захищати політику правлячих кіл держави, нац. інтереси тощо. Напр., до поч. 1-ї світової війни в нім. армії розроблено військ.-психол. теорію, яка мала забезпечити морал. і психол. підготовку військовиків до війни за інтереси нім. нації. У США в цей період створено раду з питань В. п. Теор. основою амер. В. п. стали течії і школи психології, серед яких важливе місце зайняв бігевіоризм. Сутність В. п. на Зх. обґрунтував англ. психолог Н. Коупленд у праці «Psychology and the soldier» («Психологія і солдат», Гаррісберґ, 1951). На його думку, її призначення полягає у розкритті питань навчання і виховання особового складу військ. формувань, його вишколу, морал. підготовки до війни, забезпечення психол. стійкості та надійності солдатів у бою та жорсткої дисципліни тощо. 2-а світова війна посилила значення В. п., внаслідок чого вона остаточно ввійшла в систему бойової підготовки військ. Її розвиток відбувався за 4-ма осн. напрямами: психологія особистості воїна, психологія групи і міжособистісної взаємодії в армії, психологія військ. діяльності в мирний час, психологія бою і війни. На 1990-і рр. виділилися нові течії: психологія управління боєм, військ. конфліктологія, військ. психотерапія, морал.-психол. забезпечення військ. діяльності, військ.-морська психологія та ін.

Літ.: Основы военной педагогики и психологии. Москва, 1964; Психология воинского коллектива. Москва, 1976; Военная психология. Москва, 1976.

М. Й. Варій

Рекомендована література

1. Основы военной педагогики и психологии. Москва, 1964;
   Google ScholarInternet
2. Психология воинского коллектива. Москва, 1976;
   Google ScholarInternet
3. Военная психология. Москва, 1976.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю