Військовополонені

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НІ – захоплені під час війни противником комбатанти й інші особи, на яких поширюється режим військового полону. В. можуть бути: особовий склад ЗС воюючих сторін (зокрема особовий склад ополчень і добровол. загонів, що входять до складу цих ЗС); особовий склад ін. ополчень і добровол. загонів, а також учасники руху Опору; особи, які не належать до ЗС, але супроводжують їх чи займаються їхнім забезпеченням або обслуговуванням (зокрема військ. кореспонденти, цивіл. особи, що входять в екіпажі військ. літаків, екіпажі літаків цивіл. авіації, судів торг. флоту, особовий склад робочих команд і служб); населення неокупов. території, яке з наближенням противника бере в руки зброю, дотримуючись законів і звичаїв війни. Вперше міжнар.-правові норми, що регулюють поводження з В., закріплені з ініціативи Росії в Брюссел. декларації 1874 і кодифіковані в Гаазьких конвенціях про закони та звичаї війни 1899 і 1907. Положення про В., закріплені в Гааз. конвенції 1907, конкретизовані й розширені в Женев. конвенціях 1929 (не ратифіков. СРСР) і 1949 (ратифіков. СРСР 1954), а також Додатк. протоколах I і II 1977 до Женев. конвенцій 1949 (ратифіков. СРСР 1989). На основі міжнар.-правових і внутр.-держ. норм визначений режим військ. полону: В. перебувають під владою держави, а не окремих осіб чи загонів, що захопили їх, тому відповідальність за утримання В. покладається на державу, у полоні якої вони знаходяться; вони підлеглі законам, статутам і розпорядженням країни, що тримає їх у полоні, порушення яких з боку В. (зокрема і спроби втечі) спричиняє застосування тільки дисциплінар. стягнень; якщо В. скоїли воєнні злочини чи злочини проти людства, вони підлягають суду і не можуть розглядатися як В.; заборонена расова, нац., реліг. або ін. дискримінація В.; мед. обслуговування, продовол. і речове забезпечення повинні бути достатніми; В. мають право на листування, захист від актів насильства, залякування й образ, повагу до їхньої особистості та честі; застосування репресій стосовно В. забороняється; вони можуть залучатися до робіт, які безпосередньо не пов’язані з веденням військ. дій; по закінченні військ. дій В. повинні бути поверненими на батьківщину якомога швидше.

Під час 2-ї світової війни з боку Німеччини та Японії допущені масові злочини у відношенні до В. Такі дії Нюрнбер. і Токій. міжнар. воєнні трибунали кваліфікували як воєнні злочини й злочини проти світу та людства. В СРСР у ході війни і післявоєнні роки відбувалися репресії осіб, що знаходилися в полоні. Це було визнано й засуджено керівництвом країни в 2-й пол. 1950-х рр.

Осн. норми законів і звичаїв війни (зокрема й положення про В.) у практику повсякден. діяльності та бойового застосування укр. війська вперше офіц. впроваджені у «Статуті польової служби» 1920 Армії УНР. Нині ці норми введені у Бойовий статут Сухопут. військ як окремий додаток; розроблені й розповсюджені у військах численні метод. посібники і пам’ятки на вказану тематику.

П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко