Вітамінна промисловість
Визначення і загальна характеристика
ВІТАМІ́ННА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь медичної промисловості, підприємства якої виробляють синтетичні вітаміни, коферменти та їхні препарати (драже, таблетки, ампули, капсули, гранули, концентрати), а також вітамінні препарати з рослинної сировини. Пошук. роботи з одержання вітамін. препаратів в Україні розпочались 1928 в Укр. органотерапевт. інституті (Харків, нині Інститут проблем ендокрин. патології АМНУ), де 1931 було випущено препарат синтет. вітаміну D2 — арахітол за технологією, розробленою А. Кротовським. Пром. виробництво вітамінів організовано на поч. 30-х рр. 20 ст. Спочатку вітамінні препарати виготовляли з природ. сировини, 1945–47 освоєно виробництво синтет. вітамінів С, D2 і К3 — вікасолу, розробленого в Інституті біохімії АН УРСР (Київ), а 1949 — вітаміну В1.
Перші спеціаліз. підприємства з виготовлення вітамінів були розміщені в Києві, Одесі та Умані (Черкас. обл.). 1952 на Київ. вітамін. заводі створено експерим. цех з виробництва синтет. вітаміну D3 із холестерину за технологією, розробленою В. Вендтом та І. Дроковою в Інституті біохімії. Пізніше на заводі за технологією цих вчених освоєно виготовлення відеїну D3 — штуч. вітаміну D3 з білками, а 1959 — синтет. вітаміну Е із вітолу і 3-метилгідрохінону за методом, розробленим в Інституті орган. хімії АН УРСР (Київ). 1953 створено вітамін. завод в Умані, де були побудовані цехи з виготовлення нікотинової кислоти і пантотенату кальцію. 1956 на Уман. вітамін. заводі почав діяти цех з виробництва вітаміну РР, 1962 налагоджено синтез нікотинаміду, а 1964 — вітаміну В3 у формі пантотенату кальцію. На Одес. вітамін. заводі одержували вітаміни Е (від 1960) та А (від 1964). 1966 на Київ. вітамін. заводі введено в дію потужності з виробництва 1300 кг синтет. вітаміну Е, 100 т відеїну D3 і 1400 т вітамін. препаратів у вигляді драже і таблеток. 1966– 70 проведено роботу з подальшої механізації та автоматизації виробництва, використання потужнішого обладнання, впровадження досягнень науки і техніки, що сприяло інтенсивнішому розвитку виробництва вітамін. продукції. 1971–75 розширено асортимент вітамінів і вітамін. препаратів, а також масштаби їх виробництва, що дало змогу передати частину продукції для потреб с. господарства (холекальціферол, пантотенат кальцію). 1974 введено в дію цех з виготовлення вітамін. препаратів у вигляді таблеток і драже потуж. 700 т на Уман. вітамін. заводі. 1976, у порівнянні з 1960, обсяг виробництва вітамін. продукції в Україні збільшився майже у 16 разів. 1990 в Україні вироблялося 806,71 т вітамінів, 1991 — 1561,76 т. Починаючи від 1992, у зв’язку із екон. проблемами в Україні, спостерігається спад виробництва. Динаміку виробництва вітамін. продукції, вітамінів та їх окремих видів в Україні наведено у Табл. 1, 2, 3.
Найбільші підприємства В. п. функціонують в Одесі («Біостимулятор»), Умані («Вітаміни»), Києві («Київський вітамінний завод», «Дарниця», «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», «Київмедпрепарат»), Харкові («Червона Зірка»), Львові («Галичфарм»), Дніпропетровську («Дніпрофарм»), Лубнах Полтав. обл. («Лубнифарм») тощо. Вітчизн. вітамінна продукція не поступається аналогіч. продукції зх. країн і відповідає міжнар. стандартам якості. Її асортимент постійно поповнюється новими вітчизн. вітамінами. 1997 на Київ. вітамін. заводі налагоджено серійне виробництво вітаміну D3 (відеїн-3), розробленого в Інституті біохімії. Закінчено розробки технології виготовлення шипучих таблеток, які містять аспірин та аскорбінову кислоту, а також Тріовіту плюс С — антиоксидант. комплексу у желатинових капсулах, природ. антиоксиданту — масла із зародків пшениці. Це харчова добавка, що містить комплекс із 12 вітамінів, провітаміну А, ліпідів, 18 амінокислот, 21 макро- та мікроелементів. Завершуються розробки препаратів, які містять залізо — Вітафер (сироп для дітей) та Комплевіт (містить усю групу вітамінів).
Створення і впровадження вітамінів здійснюється переважно на підставі синтезу, використання імпорт. субстанцій, а також шляхом розроблення оригінал. вітчизн. вітамінів. Роботи щодо створення, доклініч. вивчення, розроблення наук.-тех. документації та впровадження у виробництво вітамінів координує в організаціях НАНУ Держ. наук. центр лікар. засобів, який розвинувся на базі створ. у квітні 1920 Харків. н.-д. хім.-фармацевт. інституту — 1-ї наук. установи у галузі фармації в Україні і є лідером у створенні різноманіт. мед. препаратів. Вагомий внесок у розробку нових лікар. препаратів (вітамінів) здійснили інститути НАНУ та АМНУ, де зберігся наук. потенціал і наук.-тех. база. Це, в першу чергу, Інститути біохімії, геронтології, фармакології та токсикології (усі — Київ). Серед галуз. інститутів провідне місце посідає Інститут мед. радіології АМНУ (Харків). До специфіч. особливостей В. п. належать: багатостадійність процесів, значна матеріалоємність, що зумовлює необхідність розміщення підприємств поблизу сировин. баз, застосування спец. устаткування для роботи з агресив. середовищами, висока чистота виробництва. Як і для всієї мед. галузі, осн. причинами, що стримують подальший розвиток В. п., є обмеженість власних обігових коштів і практ. відсутність фінанс. підтримки з боку держави, невисокий тех. і технол. рівень виробництва, що гальмує розвиток виробництва експортоспромож. продукції, відсутність низки сировин. ресурсів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
