ВОВК Олексій Онуфрі­йович (25. 05. 1928, с. Мушти, нині Решетилів. р-ну Полтав. обл.) — фахівець у галузі гірничої механіки. Доктор технічних наук (1971), професор (1974). Державна премія Литов. РСР (1981), Державна премія України (1991). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Урядові нагороди СРСР. Закін. Харків. гірн. ін­ститут (1951). У 1953–57 — інж. Ін­ституту гірн. справи АН УРСР; 1957– 65 — на кер. посадах в апараті Держ. комітету по науці та Президії АН УРСР; 1965–73 — зав лаб. вибух. деформацій ґрунтів Ін­ституту геотех. механіки АН УРСР (Дні­пропетровськ); 1975–88 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту геофізики АН УРСР (Київ); 1973– 75, від 1988 — в Ін­ституті гі­дромеханіки НАНУ (Київ): завідувач від­ділу приклад. геодинаміки вибуху (1988–2002), пров. н. с. (від 2002). Досліджує гео­гідродинаміку вибух. процесів, роз­вʼяза­н­ня задач з динаміки гірн. порід на основі матем. моделей С. Григоряна, Є. Шемякіна з урахува­н­ням вʼязкості, змін. вʼязкості, дилатант. ефекту, ентропії; ви­вчає механізми руйнува­н­ня, ущільне­н­ня та пере­міще­н­ня гірн. маси на від­критих та під­зем. роз­робках, вплив під­зем. роз­робок на поверх­ню землі, методи захисту поверхн. споруд від просі­да­н­ня із за­стосува­н­ням енергії вибуху.