КВАРЦИ́Т — метаморфічна гірська порода, основним мінералом якої є кварц (70–100 %). Утворюється з кварцових пісків і пісковиків під дією регіонального метаморфізму. Густина близько 2,7 г/см3, твердість 7, міцність на стиска­н­ня 100–450 МПа. Має високі вогнетривкість (до 1770 °С) та кислото­стійкість. Текс­тура масивна, сланцювата, плямиста, структура зерниста. Колір білий, різних від­тінків червоного (від рожевого до темно-вишневого), жовтуватий, блакитнуватий, зеленкуватий. За складом головних домішок виділяють кварцити польовошпатові, слюдисті, гранатові, силіманітові, роговооб­манкові та інші кварцити найбільш поширені у метаморфічних товщах протерозою, де залягають у формі пластових тіл великої протяжності. Як корисну копалину кварцити використовують у металургії (флюсова сировина, виробництво вогнетривів), будівництві (бутовий камінь, щебінь, будівельно-оздоблювальні матеріали), водо­очищен­ні (промислові та побутові фільтри), а також у декоративно-ужитковому мистецтві. Окремо виділяють залізисті кварцити, які при вмісті заліза понад 25 % роз­глядають як залізорудну сировину (див. Джеспіліт). Вторин­ні кварцити — продукти низькотемпературного метасоматозу кислих і середніх ефузивних (рідше кислих інтрузивних) порід та їх туфів. З ними повʼязані родовища алуніту, пірофіліту, золота, молібдену, поліметалів тощо. В Україні кварцити зу­стрічаються в межах УЩ (найві­доміше — Овруцьке родовище кварцитів) і у Кривбасі.