КАОЛІ́Н (від назви місцевості Каолін (Кау лінг — «висока гора») у китайській провінції Цзянсі) — гіперген­на або осадова гірська порода, головним мінералом якої є каолініт. Колір білий, світло-сірий або жовтий. Роз­різняють К. залишковий (первин­ний), що залягає на місці свого утворе­н­ня, і осадовий, природно від­мучений і пере­відкладений (вторин­ний). Первин­ний К. містить (у загальній кількості — до 45–50 %) домішки мінералів групи кремнезему (кварц, опал, халцедон), залишки зерен польових шпатів, лусочок слюди, оксидів заліза і титану та ін., що не роз­клалися в процесі генезису — вивітрюва­н­ня або гідротермальних змін слюдисто-польовошпатових порід (гранітоїдів, ґнейсів, сланців). Без збагаче­н­ня його за­стосовують у виробництві напів­кислих кислото­стійких вогнетривів, фаянсу, будівельної кераміки, портландцементу, а також для запобіга­н­ня злежуван­ню мінеральних добрив. Збагачений К. у значних обсягах використовують у паперовій промисловості як наповнювач паперу та фарфоро-фаянсовому виробництві (господарсько-побутовий, електротехнічний, художній фарфор; санітарно-будівельний, господарський і технічний фаянс). Є наповнювачем також у миловареній, парфумерно-косметичній, фармацевтичній промисловостях, виробництві пластмас, гуми, штучних шкір, олівцевих грифелів, тканин. Після спеціального обробле­н­ня використовують для очище­н­ня нафто- та газо­продуктів, а також питних і промислових вод. Вторин­ний К. з вмістом піщано-алевролітичної фракції менше 10 % — сировина для виготовле­н­ня основних вогнетривів чорної металургії, електрокерамічних та кислото­стійких виробів, грубої кераміки. Світові роз­ві­дані запаси К. оцінюють у 14,8 млрд т, з яких на Україну припадає 1,1 млрд т (4-е м. у світі після США (3,5), Великої Британії (1,8) та Китаю (1,2 млрд т). К. в Україні ві­домий з давнини як славнозвісна «біла глина». Його родовища зосереджені головним чином на УЩ та його схилах, утворюють каоліноносну провінцію у ви­гляді смуги завдовжки близько 1000 та завширшки до 350 км, що про­стягається від Поліс­ся до узбереж­жя Азовського моря. При загальній кількості близько 150 державним балансом запасів обліковується 35 родовищ, з яких 16 — на стадії роз­робле­н­ня. Серед найбільших діючих родовищ — Мурзинське (Черкаська обл.), Пологівське (Запорізька обл.), Просянівське (Дні­пропетровська обл.), Глуховецьке (Він­ницька обл.). Загальний видобуток К. в Україні складає в середньому 1717 тис. т; екс­порт (у країни СНД і далекого зарубіж­жя) остан­нім часом становить 230–290 тис. т щорічно.