Біоетика

Визначення і загальна характеристика

БІОЕ́ТИКА (від біо... і етика) — роз­діл етики, що ви­вчає про­блеми моралі насамперед стосовно людини і всього живого, ви­значає, які дії щодо живого з морального по­гляду допустимі, а які — ні. Б. належить до приклад. етики й має між­дисциплінар. характер. Узагальнюючи сусп. та реліг. по­гляди, нац. особливості, вона створює сукупність морал. принципів, норм і правил, які з часом змінюються від­повід­но до змін соц.-екон. умов су­спільства, політики держави, громад, думки. Термін «Б.» набув пошире­н­ня після публікації 1969 книги В. Пот­тера «Bioethics: Bridge to the Future» («Біо­етика: міст у майбутнє», Нью-Джерсі), а також після заснува­н­ня того ж року у США першого Ін­ституту з питань Б. — т. зв. Центру Гастінґса. Термін «медична етика» вужчий за змістом, охоплює пита­н­ня взаємин мед. працівників із хворими, їхніми близькими, а також між собою. Етичні норми й правила в медицині започаткував Гіп­пократ у «Клятві» (на­званої згодом його імʼям), яку й донині при­ймають студенти мед. навч. закладів. Йому належать максими: «Лікар-філософ подібен до Бога», «Не за­шкодь», «Де любов до людей, там і любов до свого мистецтва». Значно роз­винув ці правила видат. лікар Сходу, філософ Ібн Сіна (Авіцен­на). Створ. ним енциклопедія теор. і клін. медицини «Канон лікарської науки» (араб. мовою, у 5-ти ч.) містить чимало положень та ідей, актуальних і нині. До них належить вимога запобігати виникнен­ню хвороб (саме на цьому мають бути зосереджені зуси­л­ля лікаря, хворого і здорового), необхідність враховувати індивідуальність кожної людини.

Після 2-ї світової війни про­блеми Б. і мед. етики набули між­нар. характеру. Насамперед йдеться про заборону злочин. дослідів на людях («Нюрнберзький кодекс», 1947), ставле­н­ня лікарів до тортур («Сіднейська декларація», 1969). Принципам мед. етики присвяч. також «Женевська декларація» (1948), «Між­народний кодекс з медичної етики» (Лондон, 1949), «Гельсинсько-Токійська декларація» (1964, 1975). У звʼязку із впровадже­н­ням у медицину сучас. досягнень фіз.-тех. наук, хімії, біо­логії, перед­усім ген. інженерії, виникло багато нових про­блем, повʼязаних із ставле­н­ням до ви­значе­н­ня смерті, під­тримки життя за допомогою спец. приладів і систем, пренатал. діагностики, абортів тощо. Про­блеми, повʼязані з сучас. медичними та біо­технологіями, — пере­садка органів і тканин, екс­тракорпорал. заплідне­н­ня, штучне зміне­н­ня статі, генна терапія захворювань, збільше­н­ня тривалості життя, викори­ста­н­ня транс­ген. організмів — дали поштовх для бурхл. роз­витку Б. До цих про­блем додається також де­градація довкі­л­ля як наслідок техноген. впливів, що негативно по­значаються на здоровʼї не тільки ниніш. поколі­н­ня, а й за­грожують самому життю на планеті. Вирішен­ню глобал. екол. про­блем та при­скорен­ню сталого роз­витку були присвячені Між­нар. конф. в Ріо-де-Жанейро (1992) та Всесвіт. саміт у Йоган­несбурзі (2002). Сучасна Б. ви­вчає про­блеми біобезпеки. Вона має інтегрувати в єдине концептуальне ціле на­звані аспекти. Хоч вони мають загальнолюд. значе­н­ня, виріше­н­ня їх у різних країнах здійснюється від­повід­но до нац. законодавства, громад. думки та реліг. по­глядів. Так, на­приклад, у США створ. кілька ін­ститутів і центрів з питань Б. 1978 ви­дано енцикл. «Біо­етика». Від­повід­но до чин. законодавства США та норматив. актів впроваджуються новітні біо­технології, зокрема досягне­н­ня ген. інженерії з неодмін­ним дотрима­н­ням прав людини. Контроль забезпеч. впровадже­н­ням транс­ген. організмів здійснюють кілька федерал. агентств, серед них — Агентство з охорони довкі­л­ля (ЕРА), Адміністрація з продовольства та ліків (FDA), Міністерство с. господарства. 1987–94 у США було на­дано 1300 до­зволів на ви­пробува­н­ня транс­ген. рослин у польових умовах. Від­повід­ні агенції діють у Канаді. Створено спец. законодавство та від­повід­ні комісії в багатьох зх.-європ. країнах, які жорсткіше ставляться до широкого викори­ста­н­ня транс­ген. організмів, ніж США та Канада.

У н.-д. установах України, насамперед у системі HAH, АМН та МОЗ, проводять дослідж., які потребують роз­гляду з позицій Б. Так, в ін­ститутах біол. профілю виконують генно-інж. роботи, мета яких — отрима­н­ня транс­ген. мікроорганізмів, рослин і тварин; роз­робляють основи ген. терапії деяких захворювань людини, завдяки викори­стан­ню технологій кріоконсервува­н­ня створено банк біол. обʼєктів. У мед. закладах проводять транс­плантолог. операції з пере­садки органів, зміни статі, набувають роз­витку клітин­на і тканин­на терапії з викори­ста­н­ням ембріонал. та фетал. тканин, екс­тракорпоральне заплідне­н­ня людини, ДНК-діагностику. Водночас в ін­ститутах хім., фіз.-тех. профілю створюють нові технології, речовини й матеріали, за­стосува­н­ня яких може при­звести до негатив. впливу на здоровʼя людини та довкі­л­ля. Проте соціо-гуманітарні дослідж. цих про­блем в Україні проводяться недо­статньо, зокрема поки що не вирішено кардинал. пита­н­ня щодо тлумаче­н­ня й за­стосува­н­ня норм традиц. моралі до нових методів біол. та мед. практики. Нац. правову базу для проведе­н­ня цих робіт слід по­стійно вдосконалювати. Важливо пропагувати серед насел. осн. принципи Б., від­повід­ні норми та правила, вводити їх до навч. про­грам. 1998 в Україні створ. від­повід­ну комісію при Міністерстві освіти і науки, почав діяти Комітет з питань біо­етики при Президії НАНУ. У звʼязку з досягне­н­нями у галузі генетики й молекуляр. біо­логії, ген. інженерії, втруча­н­ням у геном людини, клонува­н­ням тварин та можливостями клонува­н­ня людини зро­стає стурбованість світ. громадськості щодо необхідності належ. чином регулювати ці дослідж. та дотрима­н­ня етич. норм і правил при впроваджен­ні їх результатів. 1993 при ЮНЕСКО створ. Між­нар. комітет з питань Б. У системі ООН це єдина установа, зав­да­н­ням якої є оцінка біо­етич. аспекту дослідж. у галузі біо­логії, генетики й ін. дисциплін і впровадже­н­ня їхніх результатів у широку практику. Це унікал. форум для дис­кусій із цих питань та для роз­робле­н­ня рекомендацій, документів, певних стандартів у цій галузі. Між­нар. комітет роз­робив як документ першочергового значе­н­ня «Загальну декларацію про геном людини і права людини». Вона була схвалена на 29-й сесії Ген. конф. ЮНЕСКО 11 листопада 1997. Наук. громадськість більшості країн світу поділяє позицію цієї між­нар. організації щодо клонува­н­ня люд. істоти. З етич. міркувань, клонува­н­ня людини нед­опустиме. Ста­т­тя 11 «Загальної декларації...» від­кидає клонува­н­ня людини й будь-яке викори­ста­н­ня цієї технології, що стосується поваги гідності й самобутності кожної людини. Заява Ген. дир. ЮНЕСКО з цього приводу закликає до збереже­н­ня роз­маї­т­тя самої природи людини, її біол. й культур. унікальності. Досягне­н­ня в ембріології та генетиці мають зменшити люд. страж­да­н­ня, запобігти їм. Та окрім наук. знань і технол. можливостей, постають моральні про­блеми, й етика покликана окреслити різницю між можливим і прийнятним. Заяву ЮНЕСКО про нед­опустимість клонува­н­ня людини під­тримали ВООЗ, Рада Європи, Європ. парламент. Всесвітня асамблея охорони здоровʼя на 50-й сесії у травні 1997 ухвалила резолюцію, яка під­креслює, що «...викори­ста­н­ня клонува­н­ня для реплікації (ауторе­продукції) людської істоти є етично нед­опустимим і суперечить людській недоторкан­ності та моралі».

Із про­блемами Б. без­посередньо повʼязане викори­ста­н­ня тварин для наук. дослідж. У світі щороку в лабораторіях використовується бл. 100 млн хребет. тварин. Це зумовило прийня­т­тя в роз­винутих країнах правил та законів стосовно регламентува­н­ня екс­периментів на тваринах. У Великій Британії ще 1876 прийнято закон про нед­опустимість жорстокого поводже­н­ня з живими тваринами під час екс­периментів, 1986 парламент затвердив новий Акт про наук. процедури на тваринах. Водночас у країні активно діють числен­ні організації захисників тварин. 1985 Рада між­нар. мед. наук. організацій з метою гуманізації екс­периментів на тваринах роз­робила осн. принципи їх проведе­н­ня. Насамперед це заміна викори­ста­н­ня живих тварин альтернат. методами, зменше­н­ня кількості тварин, використовуваних у дослідах, і вдосконале­н­ня технології екс­периментів на тваринах(принцип трьох R: Replacement, Reduction, Refinement), які від 1990 широко впроваджуються в країнах Зх. Європи, США, Канади, Японії, Австралії, Нової Зеландії. В Україні діє галузева ін­струкція МОЗ щодо утрима­н­ня лаборатор. тварин.

Літ.: Коротких Р. В. Во­просы врачебной этики в международных и национальных документах // СЗ. 1982. № 2; W. М. S. Russel, R. L. Burch. The principles of human experimental technique. London, 1992; Про­грам­ма действий: Повестка дня на 21 век. Женева, 1993; Акты 29 сес­сии Генеральной конференции ЮНЕСКО, Париж, 21 окт. — 12 нояб. 1997 г. Т. 1. Резолюции. Париж, 1997; Пиріг Л. А. Медицина і українське су­спільство. К., 1998; Запорожан В. Біо­етика у сучасній медицині // Вісн. НАНУ. 2002. № 1; Чешко В. Біо­етика і громадянське су­спільство // Там само.

Ю. І. Кундієв

Завантажити статтю