Бітуми

БІ́ТУМИ (лат. bitumen — смола) — природні або штучні суміші вуглеводнів і невуглеводнів (кисневих, сірчистих і азотистих речовин). Роз­чиняються в бензолі, сірковуглеці, спиртобензолі, хлороформі та ін. Природні Б. належать до горючих біо­літів (каустобіо­літів) і небіо­літів. Остан­ні — у флюїд. вкрапле­н­нях («пузирях»), алмазах, амфіболах, кварці, олівінах, піропах, ін. мінералах і ксенолітах ультра­глибин., мантій. гір. порід, між­зоряних іон­них і молекуляр. хмарах, між­планет. пилу, кометах, метеоритах і атмо­сферах планет Соняч. системи. Роз­різняють 3 типи природ. Б.: гумітові, або са­пропелітові, нафтові та роз­сіяні. Найбільше пром. значе­н­ня мають нафтові Б. Виділяють під­класи нафт. Б. — природ. і супутній (нафт.) гази, газогідрати (метаногідрати), парафінові Б. (озокерит), нафти, асфальтові Б. і піробітуми. Родовища природ. Б. зна­йдено як у нафтогазонос. р-нах, так і в материкових і під­вод. вулканах, роз­лом. зонах океан. дна. У природі трапляються 4 типи родовищ твердих, або вʼязких, рідких і газоподіб. нафт. Б.: родовища, утворені внаслідок просочува­н­ня Б. на поверх­ню; пластові та масивні родовища, які утворилися шляхом насиче­н­ня Б. порожнини в осадових, вивержених і метаморф. гір. породах. Родовища природ. Б. є в Закарпат­ті, Карпатах, Криму, Прикарпат­ті, Придні­провʼї, Азов. та Чорному морях. Найбільші пром. скупче­н­ня вʼязких природ. Б. (бл. 600 млрд т) роз­робляють у Венесуелі; твердих природ. Б. — у Зх. Канаді (595 млрд т «твердої нафти» — гудрону в нижньокрейд. пісках і девонсько-карбонових вапняках провінції Альберта) і дон­них осадах Світ. океану, де на 90– 95 % його пл. залягають 113 сотень квадриль­йонів м³ метану в формі газогідрату — «горючого льоду». Тех. тверді та вʼязкі Б. одержують шляхом терм. пере­робки нафти, вугі­л­ля, торфу. Осн. частина таких Б. — віск і смола. Б. технічні за­стосовують у буд-ві шосей. шляхів, виробництві покрівел. матеріалів, лаків і бітум. пластиків, для гідроізоляції, в електротех. промисловості, ливарництві.

Завантажити статтю