БОБЖИ́НСЬКИЙ Міхал (Bobrzyński Michał; 30. 09. 1849, Краків — 03. 07. 1935, м. По­знань, похов. у Кракові) — польський історик і політик консе­рвативного напряму. Закін. Яґел­лон. університет у Кракові (1872). Габілітувався з історії польс. (1873) та нім. (1875) права. Від 1877 — проф. польс. та нім. права Яґел­лон. університету. Двічі обирався деканом юрид. ф-ту. 1877–91 — директор архіву Академії знань у Кракові. 1885 вперше обраний депутатом до Держ. ради у Відні, послом до Кра­йового сейму у Львові. 1890–1901 — за­ступник голови Кра­йової шкіл. ради. 1903 вдруге став депутатом Держ. ради. 1908–13 — намісник Галичини. 1917 — австр. міністр Галичини, об­стоював від­новле­н­ня Польщі у союзі з Австрією. Після 1920 ві­ді­йшов від політики. Вороже ставився до москвофіл. напряму, під­тримуючи народниц. течію в укр. нац. русі, легалізував «Січ», сприяв від­кри­т­тю двох укр. кафедр у Львів. університеті й під­тримував справу Укр. університету. Досліджував минуле Польщі з по­гляду держ. організації як найвищої форми організов. життя су­спільства. Ви­ступав проти ідеології польс. нац. демократії.