БОКА́РІУС Микола Сергі­йович (19(31). 03. 1869, Одеса — 23. 12. 1931, Харків) — судовий медик, криміналіст. Батько М. Бокаріуса. Доктор медицини (1905), професор (1910), заслужений професор (1925). Закін. Харків. університет (1895). Працював позаштат. ординатором факультет. хірург. клініки, пом. прозектора (від 1896), прозектором (від 1903), 1910–31 — завідувач кафедри суд. медицини, приват-доцент мед. факультету Харків. університету (від 1921 — Харків. мед. ін­ститут); завідувач від­ділу мед. освіти Наркомату здоровʼя УСРР, дир. Укр. заоч. мед. ін­ституту. Організував у складі Харків. університету Ін­ститут суд. медицини (1913), кабінет наук. суд. екс­пертизи (1923), пере­творений 1925 на НДІ суд. екс­пертиз, був його дир. (1931 ін­ституту присвоєне імʼя Б.). Від 1923 — гол. суд.-мед. екс­перт УСРР. Засн. і ред. ж. «Архив криминологии и судебной медицины» (1926–27) та «Пита­н­ня криміналістики і науково-судової екс­пертизи» (1931). Автор нормат. актів з питань суд.-мед. екс­пертизи, суд. медицини, криміналіст. екс­пертизи, серед яких: «Керівництво реєстраційно-дактило­скопічним бюро міліції і карного роз­шуку УСРР», «Довід­ковий під­ручний альбом для працівників карного роз­шуку й міліції при скла­дан­ні словесного порт­рета» (обидва — 1924), «Криміналістика й науково-судова екс­пертиза» (1931), «На­стільний порадник до засвоє­н­ня наукової техніки в роз­слідуван­ні злочинів» (т. 1–2, 1929– 30). Б. — засн. криміналіст. напряму в суд. медицині. Осн. напрям наук. діяльності — дослідж. речових доказів. За­пропонував низку реакцій під час суд.-мед. дослідж. речових доказів, спец. дактило­скопічну лупу та ін.