Бокаріус Микола Сергійович

Визначення і загальна характеристика

БОКА́РІУС Микола Сергійович (19(31). 03. 1869, Одеса — 23. 12. 1931, Харків) — судовий медик, криміналіст. Батько М. Бокаріуса. Доктор медицини (1905), професор (1910), заслужений професор (1925). Закін. Харків. університет (1895). Працював позаштат. ординатором факультет. хірург. клініки, пом. прозектора (від 1896), прозектором (від 1903), 1910–31 — завідувач кафедри суд. медицини, приват-доцент мед. факультету Харків. університету (від 1921 — Харків. мед. інститут); завідувач відділу мед. освіти Наркомату здоров’я УСРР, дир. Укр. заоч. мед. інституту. Організував у складі Харків. університету Інститут суд. медицини (1913), кабінет наук. суд. експертизи (1923), перетворений 1925 на НДІ суд. експертиз, був його дир. (1931 інституту присвоєне ім’я Б.). Від 1923 — гол. суд.-мед. експерт УСРР. Засн. і ред. ж. «Архив криминологии и судебной медицины» (1926–27) та «Питання криміналістики і науково-судової експертизи» (1931). Автор нормат. актів з питань суд.-мед. експертизи, суд. медицини, криміналіст. експертизи, серед яких: «Керівництво реєстраційно-дактилоскопічним бюро міліції і карного розшуку УСРР», «Довідковий підручний альбом для працівників карного розшуку й міліції при складанні словесного портрета» (обидва — 1924), «Криміналістика й науково-судова експертиза» (1931), «Настільний порадник до засвоєння наукової техніки в розслідуванні злочинів» (т. 1–2, 1929– 30). Б. — засн. криміналіст. напряму в суд. медицині. Осн. напрям наук. діяльності — дослідж. речових доказів. Запропонував низку реакцій під час суд.-мед. дослідж. речових доказів, спец. дактилоскопічну лупу та ін.

Завантажити статтю