БУЗЬКО́ Дмитро Іванович (1890, Новомиргород, нині місто Кіровогр. обл. — 14. 11. 1937, Одеса) — письмен­ник, кінодраматург і кіно­знавець. Член СПУ. Навч. в Одес. духов. семінарії. За участь у під­піл. рев. гуртках 1907 засудж. до каторги, яку було замінено засла­н­ням у Сибір. 1912 втік за кордон, 1915 закін. с.-г. факультет Копенгаґен. агроном. ін­ституту. Після 1917 повернувся в Україну. Працював ред. Всеукр. фотокіно­управлі­н­ня у Харкові (1920–26), Києві (1926– 30). Літ. діяльність почав 1923. Пред­ставник літ. організації «Нова генерація». Перший твір — повість «Лісовий звір» (1924; екранізов. за сценарієм автора) — про боротьбу з бандитизмом. Кіноповість «Про що роз­повід­ала ротаційка» (1929), повість «За гратами», зб. оповідань «На світанку» (обидві — 1930), кн. «З тайгового краю» (1931) — на матеріалі влас. досвіду пере­бува­н­ня в під­піл­лі, вʼязниці та на заслан­ні. Роман «Чайка» (1929) — про «подола­н­ня націоналістичних на­строїв серед інтелігенції», роман «Гол­ландія» (1930; усі — Харків) — про перший колгосп на Київщині, повість «Домни» (Х.; К., 1932), роман «Кришталевий край» (К., 1935; рос. перекл. — Х., 1935) — на вироб. тематику. Б. — автор пригодн. повісті для дітей «Ядвіга і Малка — поліські партизанки» (Х.; О., 1936), спів­авт. сценарію фільму «Тарас Шевченко» (1924), низки кіноповістей. Заарешт. в Одесі 20 жовтня 1937. На слідстві заперечував свою причетність до контр­революц. націоналіст. організації. Засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957. Посмертно ви­дано його «Ви­брані твори» (К., 1971; 1990).