КО́РІНЬ Григорій Ілліч (22. 02. 1935, с. Криворіж­жя Ростовської обл., РФ — 24. 02. 1998, Київ) — художник-монументаліст, графік, живописець. Батько В. Кореня. Державна премія УРСР у галузі архітектури (1991). Заслужений діяч мистецтв України (1994). Член СХУ (1976, спів­засновник монументального цеху). Закінчив Харківський художньо-промисловий ін­ститут (1968; викладач В. Єрмилов, Б. Косарев). Від­тоді працював в Ін­ституті «Київ­­­проект»; від 1971 — на Київському монументально-декоративному комбінаті. Учасник мистецьких ви­ставок від 1965. Персональні — у Ворошилов­граді (нині Луганськ, 1980), Києві (1992). Створював монументальні композиції, роз­писи, мозаїки, вітражі, ма­йо­­ліки, чеканки, екслібриси, бати­­ки, гобелени, кераміку, енкаустику тощо. У стилі давньоукраїнського монументального мистецтва виконав мозаїчні порт­рети руських князів і декоративно-орнаментальні композиції, якими прикрашено аркові склепі­н­ня залу на станції «Золоті ворота» київського метрополітену (1989; спів­автор В. Федько).