БОРЕ́СКОВ Георгій Костянтинович (07(20). 04. 1907, м. Омськ, нині РФ — 12. 08. 1984, Новосибірськ, РФ) — фізико-хімік. Академік АН СРСР (1966). Герой Соц. Праці (1967). Сталін. премії (1942, 1953), Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1970). Державні нагороди СРСР. Закін. Одес. політех. ін­ститут (1928). Працював 1928–37 в Одес. хіміко-радіолог. ін­ституті й одночасно викладав в Одес. політех. ін­ституті (1930–37) та Одес. університеті (1934– 37); у 1937–46 — в НДІ добрив та інсектофунгіцидів (Москва); 1946–58 — у Фіз.-хім. ін­ституті та одночасно 1949–58 — у Моск. хім.-технол. ін­ституті. Від 1958 — засн. і дир. Ін­ституту каталізу Сибір. від­діл. АН СРСР, що на­званий його імʼям, одночасно викладав у Новосибір. університеті. Осн. праці присвяч. фундам. аспектам гетероген­ного каталізу та його викори­стан­ню в промисловості. Досліджував вплив тепло- та масопереносу на швидкість каталітич. реакцій. Б. сформулював осн. положе­н­ня для вибору оптимал. поруватої структури каталізаторів (1946), встановив (1953) залежність питомої активності каталізаторів від хім. складу їхньої поверх­ні й створив наук. основи приготува­н­ня каталізаторів, роз­винув (1949–60) теорію перед­баче­н­ня хім. взаємодії ре­агентів з каталізатором, заклав основи методів роз­рахунку оптимізації каталітич. процесів і хім. реакторів, роз­робив принципи моделюва­н­ня каталітич. процесів (1961). Створив і впровадив у виробництво сірчаної кислоти ванадієвий каталізатор замість платинового, а нікель-хромовий каталізатор — у процес виробництва важкої води та процеси гідрува­н­ня. Засн. і гол. редактор ж. «Кинетика и катализ» (від 1960).