Корнієнко Валентин Олексійович

КОРНІЄ́НКО Валентин Олексійович (10. 04. 1939, с. Красилівка Бровар. р-ну Київ. обл. — 22. 02. 2011, Тернопіль) — перекладач, драматург. Син О. Корнієнка. Член НСПУ (1989). Літ. премія ім. Б. Лепкого (2009). Закін. Київський університет (1961). Учителював. Працював від 1965 у Києві: ред. видавництв «Дніпро», «Молодь», ж. «Україна», «Всесвіт», «Кур’єр ЮНЕСКО». Від 2001 — у Тернополі. Автор драми-феєрії «Ґравітатор інженера Бесага» (Т., 2008), вертепу «Україна воскресла!» («Літературний Тер­­нопіль», 2009, № 2), комедії «Ім­­портний жених» (Т., 2010), траге­­дії «Поставив на диявола» («Зо­­лота пектораль», 2011, № 1–2), трагікомедії «Один сон на двох» (неопубл.; усі — спільно з А. Перепадею), кн. «Осіння ластівка: Вибране» (Т., 2010), есе, літ. порт­­ретів укр. та зарубіж. письменників. Перекладав з англ., італ., польс., чес., словац. мов. Переклав окремі твори Дж. Лон­­дона («Революція»), М. Вентурі («Найдальша станція»), Ґ. Ґріна («Останній папа»), Г. Мелвілла («Біллі Бад»), Б. Мура («Велика Вікторіанська колекція»), Б. Фе­­нольйо («Особиста справа»), С. Зламани («Темна постать за лаштунками»), П. Джонсон («Дві сестри»), М. О’Гара («Спійманий мустанг»), Льюїса Керрола («Алі­­сині пригоди у Дивокраї», «Аліса у Задзеркаллі», «Аліса для малят»), Ф. Гарта («Чоловіки мі­­сіс Скерс»), Кріса Ріделла («Бурелов», «Зимові лицарі»), Марка Твена, П. Стюарта, В. Вітмена, Ф. Петрарки, Я. Івашкевича, С. Ґродзенської, В. Нефа, Л. Ма­­хачка, Я. Пинкової, Ш. О’Фау­­лейна; шотланд. нар. казку «Се­­мидюймовець» (1992), дослідж. «Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст.» Б. Кравченка (1998), розділ «Історія шести понять: Мистецт­­во. Прекрасне. Форма. Творчість. Відтворництво. Естетичні переживання» із кн. «Історія філософії» В. Татаркевича (2001; усі — Київ), роман у новелах «Домашнє вогнище» В. Фолкнера (разом із Р. Доценком, неопубл.).

Завантажити статтю