БУРМИ́СТЕНКО Михайло Олексі­йович (09 (22). 11. 1902, с. Александровка, нині Саратов. обл., РФ — 22. 09. 1941, х. Дрюківщина, нині село Лохвиц. р-ну Полтав. обл.) — радянський державний і партійний діяч. Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Комуніст. ін­ститут журналістики у Москві (1929). У 1919– 24 працював в органах Над­звич. комісії ГПУ пом. уповноваженого, нач. інформ. від­ділу, заст. нач. сектору операт. частини у м. Пенза (РФ), брав участь у придушен­ні селян. ви­ступів. 1926–32 — відп. ред. обл. г. «Трудовая правда» (м. Енгельс, РФ). 1932–36 — 2-й секр. Калмиц. обкому ВКП(б), 1936–38 працював в апараті ЦК ВКП(б). Входив до складу особл. «трійки» НКВС УРСР. Від січня 1938 — 2-й секр. ЦК КП(б)У. Від липня 1938 — голова ВР УРСР 1-го склика­н­ня. На поч. 2-ї світової війни — чл. військ. ради Пд.-Зх. фронту, один із кер. оборони Києва. Добирав кадри для організації та створе­н­ня антифашист. під­пі­л­ля й партизан. загонів в областях УРСР, яким за­грожувала окупація. Загинув у бою. Його імʼям на­звано вулицю в Києві.