Космічний комплекс

Визначення і загальна характеристика

КОСМІ́ЧНИЙ КО́МПЛЕКС — сукупність функціонально повʼя­заних космічних апаратів (КА) і наземних обʼєктів, при­значених для викона­н­ня зав­дань в космо­сі само­стійно або в складі космічної системи. КА — заг. назва тех. при­строїв, які використову­ють для здійсне­н­ня різноманіт. зав­дань у косміч. просторі, а та­­кож дослідн. та ін. робіт на поверх­ні небес. тіл.

За режимами роботи роз­різняють: штучні супутники Землі — заг. назва всіх КА, що пере­бувають на геоцентр. орбіті; автоматичні між­планетні станції — КА, що здійснюють пе­­реліт між Землею й ін. тілами Соняч. системи (при цьому вони можуть як виходити на орбіту навколо досліджув. тіла, так і ви­вчати їх із проліт. траєкторій); авто­мат. і пілотов. КА, які використовують для до­ставки вантажів і людей на навколоземні чи ін. планет орбіти; орбітальні стан­ції (комплекси) — КА, які призна­чені для довготривалого пере­бува­н­ня та роботи людей на на­вколозем. орбіті; апарати, що спу­скаються — при­строї для до­став­ки людей і тех. засобів чи матеріалів з орбіти або між­планет. траєкторії на поверх­ню планети; планетоходи — автомат. комплекси або транс­порт­ні засоби для пере­сува­н­ня поверх­нею пла­нети або ін. небес. тіла.

За виконуваними функціями виділяють осн. класи КА: навігац., звʼяз­ку (телекомунікац.), н.-д. (геофіз., астроном., ди­станц. зондува­н­ня Землі тощо), роз­відув. (військ.) та ін. Більшість КА виконують від­разу декілька функцій. Ви­окремлюють КА також за роз­мірами: великі (понад 1000 кг), малі (500–1000 кг), міні-супутники (100-500 кг), мікро- (10–100 кг), нано- (1–10 кг), піко- (до 1 кг), фемто- (до 100 г). Існують автомат. супутники Землі та пілотов. космічні апарати. До остан. від­носять всі види пілотов. косміч. кораблів та орбітал. косміч. станцій (комплексів). Окреме місце за­ймають багатораз. тран­спорт­ні космічні кораблі, які є складовою частиною від­повід. косміч. системи («Спейс-Шаттл», «Буран»).

Остан­нім часом за ра­­хунок технол. мініатюризації, особ­­ливо в галузі електрон. та електромех. приладів, КА при тій же або вищій продуктивності стали меншими за роз­мірами. Сучасні КА для спо­стережень чи звʼязку з масою бл. 500 кг, як правило, випереджають своїх попередників з масою порядку 2000 кг. Прихід до мікро-, нано-, пікосупутників масою порядку 50 кг і менше зробили можливими місії вузьконаправленого за­стосува­н­ня порівняно низької вартості. В остан­ніх роз­робках все більшого значе­н­ня надають угрупова­н­ням супутників, які працюють на близькій від­стані один від одного або як орбітал. мережа, забезпечуючи інтегров. обслуговува­н­ня або інтерферо­метр. вимірюва­н­ня.

Першим КА був штуч. супутник Землі, запуск якого в СРСР 4 жовт­ня 1957 ознаменував початок косміч. ери. Політ першого у світі космонавта Ю. Гагаріна 12 квітня 1961 на косміч. кораблі «Восток» від­крив епоху пілотов. космонавтики. Ці події повʼязані з іменем осново­по­лож­ника практ. космонатики, кон­структора та організатора виробництва ракетно-косміч. техні­ки в СРСР С. Корольова, який народився в Житомирі та почи­нав на­вчатися у Київ. політех. ін­ституті. Від­тоді до 2000 на різні ор­біти запущено бл. 5000 КА. 2013 на орбіті Землі працювало бл. 1000 КА різного при­значе­н­ня. Найві­домішими пілотов. косміч. кораблями для дослідж. космо­су були «Союз» та «Апол­лон», запущені в 1960-х рр. Рад. дослідж. після цього були сфокусовані на косміч. станціях «Салют» і «Мир» з по­стій. пере­бува­н­ням людей у космосі (1986–2001). Космічна станція «Мир» впродовж свого багаторіч. функ­ціонува­н­ня прийняла значну кіль­кість космонавтів з усього світу та ві­діграла важливу роль у роз­­роблен­ні найбільшого між­нар. наук. та інж. проекту — Між­нар. косміч. станції.

Най­успішнішим і на­ймас­штабнішим супутник. наук. проектом є космічна астрономічна обсерваторія — Косміч. те­­ле­скоп «Габбл». Він будувався від 1977 до 1984, має модул. структуру, що до­зволяє змінювати за­старілі та не­справні частини і перед­бачає обслуговуван­ня космонавтами. На поч. 2-го десятилі­т­тя 21 ст. роз­робляють, виготовляють або екс­плуатують КА різного при­значе­н­ня 40 країн світу. Укр. гол. під­приємства зі ство­ре­н­ня КА й систем упр. ними: Держ. КБ «Південне», Пів­ден­ний машинобудівний завод (обидва — Дні­пропетровськ), «Хартрон» (Харків). Всього в Україні виготовлено понад 400 КА, сис­темами «Хартрона» оснащені бл. 100 типів КА. Діюча на 2013–17 Заг.-держ. космічна про­грама України як пріоритетне зав­да­н­ня ви­значає створе­н­ня нац. угрупо­ва­н­ня КА спо­стереже­н­ня Зем­лі «Січ», дослідж. іоно­сфери «Іоно­сат». 1995 запущено перший КА цієї серії «Січ-1».

Літ.: Космические ап­параты. Мос­ква, 1983; Космос и его освоение: В 5 т. Москва, 1994; Севастьянов Н. Н., Бра­нец В. Н., Панченко В. А., Казин­ский Н. В., Кондранин Т. В., Негодяев С. С. Ана­лиз современ­ных возможностей созда­ния малых космических ап­паратов для ди­станцион­ного зондирования Зем­ли // Тр. Моск. физ.-тех. ин-та. 2009. Т. 1, № 3; Фейербахер Б., Стоевер Х. До­­сліджен­ня та викори­ста­н­ня космосу. Сьогодні й завтра / Пер. з англ. К., 2012.

О. П. Федоров

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю