Космічний комплекс

КОСМІ́ЧНИЙ КО́МПЛЕКС – сукупність функціонально пов’я­заних космічних апаратів (КА) і наземних об’єктів, призначених для виконання завдань в космо­сі самостійно або в складі космічної системи. КА – заг. назва тех. пристроїв, які використову­ють для здійснення різноманіт. завдань у косміч. просторі, а та­­кож дослідн. та ін. робіт на поверхні небес. тіл.

За режимами роботи розрізняють: штучні супутники Землі – заг. назва всіх КА, що перебувають на геоцентр. орбіті; автоматичні міжпланетні станції – КА, що здійснюють пе­­реліт між Землею й ін. тілами Соняч. системи (при цьому вони можуть як виходити на орбіту навколо досліджув. тіла, так і ви­вчати їх із проліт. траєкторій); авто­мат. і пілотов. КА, які використовують для доставки вантажів і людей на навколоземні чи ін. планет орбіти; орбітальні стан­ції (комплекси) – КА, які призна­чені для довготривалого перебування та роботи людей на на­вколозем. орбіті; апарати, що спу­скаються – пристрої для достав­ки людей і тех. засобів чи матеріалів з орбіти або міжпланет. траєкторії на поверхню планети; планетоходи – автомат. комплекси або транспортні засоби для пересування поверхнею пла­нети або ін. небес. тіла.

За виконуваними функціями виділяють осн. класи КА: навігац., зв’яз­ку (телекомунікац.), н.-д. (геофіз., астроном., дистанц. зондування Землі тощо), розвідув. (військ.) та ін. Більшість КА виконують відразу декілька функцій. Виокремлюють КА також за розмірами: великі (понад 1000 кг), малі (500–1000 кг), міні-супутники (100-500 кг), мікро- (10–100 кг), нано- (1–10 кг), піко- (до 1 кг), фемто- (до 100 г). Існують автомат. супутники Землі та пілотов. космічні апарати. До остан. відносять всі види пілотов. косміч. кораблів та орбітал. косміч. станцій (комплексів). Окреме місце займають багатораз. тран­спортні космічні кораблі, які є складовою частиною відповід. косміч. системи («Спейс-Шаттл», «Буран»).

Останнім часом за ра­­хунок технол. мініатюризації, особ­­ливо в галузі електрон. та електромех. приладів, КА при тій же або вищій продуктивності стали меншими за розмірами. Сучасні КА для спостережень чи зв’язку з масою бл. 500 кг, як правило, випереджають своїх попередників з масою порядку 2000 кг. Прихід до мікро-, нано-, пікосупутників масою порядку 50 кг і менше зробили можливими місії вузьконаправленого застосування порівняно низької вартості. В останніх розробках все більшого значення надають угрупованням супутників, які працюють на близькій відстані один від одного або як орбітал. мережа, забезпечуючи інтегров. обслуговування або інтерферо­метр. вимірювання.

Першим КА був штуч. супутник Землі, запуск якого в СРСР 4 жовт­ня 1957 ознаменував початок косміч. ери. Політ першого у світі космонавта Ю. Гагаріна 12 квітня 1961 на косміч. кораблі «Восток» відкрив епоху пілотов. космонавтики. Ці події пов’язані з іменем осново­по­лож­ника практ. космонатики, конструктора та організатора виробництва ракетно-косміч. техні­ки в СРСР С. Корольова, який народився в Житомирі та почи­нав навчатися у Київ. політех. інституті. Відтоді до 2000 на різні ор­біти запущено бл. 5000 КА. 2013 на орбіті Землі працювало бл. 1000 КА різного призначення. Найвідомішими пілотов. косміч. кораблями для дослідж. космо­су були «Союз» та «Аполлон», запущені в 1960-х рр. Рад. дослідж. після цього були сфокусовані на косміч. станціях «Салют» і «Мир» з постій. перебуванням людей у космосі (1986–2001). Космічна станція «Мир» впродовж свого багаторіч. функ­ціонування прийняла значну кіль­кість космонавтів з усього світу та відіграла важливу роль у роз­робленні найбільшого міжнар. наук. та інж. проекту – Міжнар. косміч. станції.

Найуспішнішим і наймасштабнішим супутник. наук. проектом є космічна астрономічна обсерваторія – Косміч. те­­лескоп «Габбл». Він будувався від 1977 до 1984, має модул. структуру, що дозволяє змінювати застарілі та несправні частини і передбачає обслуговуван­ня космонавтами. На поч. 2-го десятиліття 21 ст. розробляють, виготовляють або експлуатують КА різного призначення 40 країн світу. Укр. гол. підприємства зі ство­рення КА й систем упр. ними: Держ. КБ «Південне», Південний машинобудівний завод (обидва – Дніпропетровськ), «Хартрон» (Харків). Всього в Україні виготовлено понад 400 КА, сис­темами «Хартрона» оснащені бл. 100 типів КА. Діюча на 2013–17 Заг.-держ. космічна програма України як пріоритетне завдання визначає створення нац. угрупо­вання КА спостереження Зем­лі «Січ», дослідж. іоносфери «Іоно­сат». 1995 запущено перший КА цієї серії «Січ-1».

Літ.: Космические аппараты. Мос­ква, 1983; Космос и его освоение: В 5 т. Москва, 1994; Севастьянов Н. Н., Бра­нец В. Н., Панченко В. А., Казин­ский Н. В., Кондранин Т. В., Негодяев С. С. Ана­лиз современных возможностей созда­ния малых космических аппаратов для дистанционного зондирования Зем­ли // Тр. Моск. физ.-тех. ин-та. 2009. Т. 1, № 3; Фейербахер Б., Стоевер Х. До­­сліджен­ня та використання космосу. Сьогодні й завтра / Пер. з англ. К., 2012.

О. П. Федоров

Рекомендована література

1. Космические аппараты. Мос­ква, 1983;
   Google Scholar Internet
2. Космос и его освоение: В 5 т. Москва, 1994;
   Google Scholar Internet
3. Севастьянов Н. Н., Бра­нец В. Н., Панченко В. А., Казин­ский Н. В., Кондранин Т. В., Негодяев С. С. Ана­лиз современных возможностей созда­ния малых космических аппаратов для дистанционного зондирования Зем­ли // Тр. Моск. физ.-тех. ин-та. 2009. Т. 1, № 3;
   Google Scholar Internet
4. Фейербахер Б., Стоевер Х. До­­сліджен­ня та використання космосу. Сьогодні й завтра / Пер. з англ. К., 2012.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

завантажити статтю