Коссак Зенон Михайлович
КО́ССАК Зенон Михайлович (псевд.: Конашевич, Оса, Сакко, Тарнавський; 01. 04. 1907, м. Дрогобич, нині Львівської обл. — 19. 03. 1939, с. Солотвино, нині смт Тячівського району Закарпатської обл.) — військовий і політичний діяч ОУН. Закінчив Дрогобицьку гімназію, навчався у Львівському університеті (1926–28). Член Союзу української націоналістичної молоді (1928) та ОУН (1929). Повітовий провідник УВО Дрогобиччини й ОУН (1927–31), бойовий (1929–30) і організаційний (1930–31) референт Крайової екзекутиви ОУН на Західно-українських землях. Наприкінці 1920-х років разом із С. Охримовичем та С. Бандерою редагував і друкував національні бюлетені та журнали. Брав участь в організації та здійсненні низки експропріаційних акцій і замахів на польські урядовців. 1933 засуджений до 7-ми років увʼязнення, де у співавторстві з Д. Мироном завершив працю «44 правила життя українського націоналіста» (1934–38). Звільнений 1937. У червні–вересні 1938 брав участь у розробленні плану втечі С. Бандери із вʼязниці, внаслідок чого заарештований і перебував під слідством до кінця листопада 1938. У грудні 1938 нелегально приїхав у Карпатську Україну. Працював у газеті «Наступ», державного пресового органу «Нова свобода». Виконувач обов'язків коменданта Карпатської Січі. Викладач підстаршинських курсів. Під час оборони м. Хуст (нині Закарпатської обл.) пораненим потрапив у полон. Розстріляний угорцями.