КО́ССАК Зенон Михайлович (псевд.: Конашевич, Оса, Сакко, Тарнав­­ський; 01. 04. 1907, м. Дрогобич, нині Львівської обл. — 19. 03. 1939, с. Солотвино, нині смт Тячівського ра­йону Закарпатської обл.) — військовий і політичний діяч ОУН. Закінчив Дрогобицьку гімназію, на­вчався у Львівському університеті (1926–28). Член Союзу української націоналістичної молоді (1928) та ОУН (1929). Повітовий провід­ник УВО Дрогобич­чини й ОУН (1927–31), бо­йовий (1929–30) і організаційний (1930–31) референт Кра­йової екзекутиви ОУН на Західно-українських зем­­лях. На­прикінці 1920-х років разом із С. Охримовичем та С. Бандерою редагував і друкував національні бюлетені та журнали. Брав участь в організації та здійснен­ні низки екс­­­про­пріаційних акцій і замахів на польські урядовців. 1933 засуджений до 7-ми років увʼязне­н­ня, де у спів­­авторстві з Д. Мироном завершив працю «44 правила жит­­тя українського націоналіста» (1934–38). Звільнений 1937. У червні–вересні 1938 брав участь у роз­роблен­ні плану втечі С. Бандери із вʼязниці, внаслідок чого заарештований і пере­бував під слідством до кінця листопада 1938. У грудні 1938 нелегально при­їхав у Карпатську Україну. Працював у газеті «На­ступ», державного пресового органу «Нова свобода». Виконувач обов'язків комен­дан­­та Карпатської Січі. Викладач під­старшинських курсів. Під час оборони м. Хуст (нині Закарпатської обл.) пораненим потрапив у полон. Роз­­­­стріляний угорцями.