БЕРБЕ́РОВА Ніна Миколаївна (Берберова Нина Николаевна; 08. 08. 1901, С.-Петербург — 26. 09. 1993, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — російська письмен­ниця, літературо­знавець. Почесний доктор Єльського університету (1992). Орден Почесного легіону (1991, Франція). Закінчила Археологічний ін­ститут і Донський університет (1920). Член Всеросійської спілки поетів (1921). Друкувалася від 1922. Того ж року разом із чоловіком, поетом В. Ходасевичем, виїхала до Берліна. Від 1925 жила в Парижі, спів­працювала з газетою «Последние новости». Імʼя Б. стало ві­домим завдяки циклові з 12-ти оповідань про життя російських емі­грантів «Биянкурские праздники». У 30-х роках опублікувала романи «Последние и первые: Роман из эми­грантской жизни» (Париж, 1930), «Повелительница» (Берлин, 1932), «Без заката» (Париж, 1938); дві художні біо­графії російських композиторів: «Чайковский. История одинокой жизни» (1936) і «Бородин» (1938; обидві — Берлін). У повоєн­ний період працювала репортером. Широкого роз­голосу набули її репортажі з судового процесу В. Кравченка проти прокомуністичної газети «Lettre française», які друкувалися в паризькій газеті «Рус­ская мысль» 1949 і того ж року ви­йшли окремим ви­да­н­ням. Тут ішлося про більшовицький терор під час колективізації, голодомор в Україні 1933 та сталінські ре­пресії 30-х років. 1950 пере­їхала до США, працювала у Нью-Йорку. 1958–71 — викладач, згодом професор Єльського і Прінстонського університетів. У Прінстоні мешкала до 1990. Автобіо­графічна книга Б. «Курсив мой» (англ. вид. 1969; рос. — Мюнхен, 1972; Нью-Йорк, 1983; Москва, 1996) та художньо-документальний роман «Железная женщина» (Нью-Йорк, 1981; 1982; Москва, 1991) про М. Закревську-Бенкендорф-Будберґ пере­кладені багатьма мовами. В історико-публіцистичних дослідже­н­нях «Люди и ложи» (Нью-Йорк, 1986), присвячених масонству та його ролі у су­спільно-політичному житті 1-ї пол. 20 ст., згадуються також імена українських політичних, громадських і культурних діячів. Серед літературно-критичних робіт Б., які роз­кривають її як глибокого поціновувача сучасної літератури і, насамперед, поезії, — «Под­стрижен­ными глазами» // «Новый журнал», 1931, № 27; «Владислав Ходасевич — рус­ский поэт (1886–1939)» // «Грани», 1951, № 12; «Набоков и его “Лолита”» // «Новый журнал», 1959, № 57; «Великий век» // Там само, 1961, № 64; «Советская критика сегодня» // Там само, 1966, № 85; 1967, № 86; кн. «A. Block et son temps» (Paris, 1947). 1989 від­відала Москву й Ленін­град (нині С.-Петербург). Остан­ні роки життя провела у Філадельфії.