КОСТЕ́НКО Василь Семенович (26. 04. 1912, с. Дернівка Пере­яслав. пов. Пол­­тав. губ., нині Баришів. р-ну Київ. обл. — 22. 04. 2001, Київ) — комсомольський, партійний і громад­­ський діяч. Бать­­ко Наталії та Юрія Костенків. Кандидат історичних наук (1956). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР.

Закін. Комуніст. університет у м. Іркутськ (РФ, 1935), ком­­сомол. від­діл. Київ. вищої комуніст. с.-г. школи (1937), ВПШ при ЦК КП(б)У (1950). У 1934–35 пере­бував на військ. службі; від­тоді — на комсомол. роботі, зокрема 1937–39 — зав. сектору культурно-масової роботи, 1939–40 — за­ступник завідувач від­ділу кадрів ЦК комсомолу; 1940–42 — ін­структор, 1942–43 — в. о. заст. зав. від­­­ділу кадрів ЦК КП(б)У (після нападу Німеч­чини на СРСР — один із кер. партизан. руху); 1943–47 — 1-й секр. ЦК комсомолу; 1950–52 — 1-й секр. Львів. міськ­кому КП(б)У; 1952–54 — нач. Полтав. обл. упр. кінофікації; водночас 1952–58 викладав у Полтав. пед. ін­ституті; 1958–67 — зав. ред. історії партії і філософії Гол. ред. УРЕ (Київ), для якої особисто написав понад 200 статей; 1967–72 — 1-й за­ступник голови Комітету з преси при РМ УРСР; 1972–78 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту історії партії при ЦК КПУ.

Засн. Баришів. літ.-худож. музею ім. Т. Шевченка (1987), до екс­­позиції якого пере­дав 112 «Коб­­зарів», серед них — прижит­­тєве вид. 1860, посмертну маску поета тощо. Автор худож.-пуб­­ліцист. кн. «Наші весни» (1966), «Юність полумʼяних літ» (1969), «Зірки мого життя» (1998; усі — Київ). Товаришував із А. Малиш­­ком, В. Сосюрою, О. Довженком, М. Бажаном та ін., про яких написав низку статей.