КОСТЕ́НКО Василь Семенович (26. 04. 1912, с. Дернівка Пере­яславського пов. Полтавської губ., нині Баришівського р-ну Київської обл. — 22. 04. 2001, Київ) — комсомольський, партійний і громад­­ський діяч. Бать­­ко Наталії та Юрія Костенків. Кандидат історичних наук (1956). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР.

Закінчив Комуністичний університет у м. Іркутськ (РФ, 1935), комсомольського від­діле­н­ня. Київської вищої комуністичної сільськогосподарської школи (1937), ВПШ при ЦК КП(б)У (1950). У 1934–35 пере­бував на військовій службі; від­тоді — на комсомольській роботі, зокрема 1937–39 — завідувач сектору культурно-масової роботи, 1939–40 — за­ступник завідувач від­ділу кадрів ЦК комсомолу; 1940–42 — ін­структор, 1942–43 — виконувач обов'язків за­ступника завідувача від­ділу кадрів ЦК КП(б)У (після нападу Німеч­чини на СРСР — один із керівників партизанського руху); 1943–47 — 1-й секретар ЦК комсомолу; 1950–52 — 1-й секретар Львівського міськ­кому КП(б)У; 1952–54 — начальник Полтавського обласного управлі­н­ня кінофікації; водночас 1952–58 викладав у Полтавському педагогічному ін­ституті; 1958–67 — завідувач редакції історії партії і філософії Головної редакції УРЕ (Київ), для якої особисто написав понад 200 статей; 1967–72 — 1-й за­ступник голови Комітету з преси при РМ УРСР; 1972–78 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту історії партії при ЦК КПУ.

Засновник Баришівського літературно-художнього музею імені Т. Шевченка (1987), до екс­­позиції якого пере­дав 112 «Коб­­зарів», серед них — прижит­­тєве ви­да­н­ня. 1860, посмертну маску поета тощо. Автор художньо-пуб­­ліцистичних книг «Наші весни» (1966), «Юність полумʼяних літ» (1969), «Зірки мого життя» (1998; усі — Київ). Товаришував із А. Малиш­­ком, В. Сосюрою, О. Довженком, М. Бажаном та ін., про яких написав низку статей.