БІЛЕ́ЦЬКИЙ Євген Тимофі­йович (11. 10. 1865, Росія — після 1944, Волинь) — військовий діяч. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Владикавказ. реал. училище, Тифліс. піхотне юнкер. училище (1887). Служив у Турке­стані. Під час 1-ї світової війни — командир частин Запі­л­ля Румун. фронту. З утворе­н­ням ЦР брав активну участь в укр. нац. русі, українізації частин рос. армії. Входив до складу Укр. ген. військ. комту (від травня 1917), був його пред­ставником при штабі Румун. фронту, комісаром уряду УНР при 6-й кін. дивізії. За Геть­манату — командир Офіцер. полку в Києві. Після пере­моги Директорії ви­їхав до Польщі, але згодом повернувся до Армії УНР, був при­знач. головою ремонт. комісії, нач. тилу армії (від вересня 1920). Пере­бував у таборах інтернов. частин у Польщі, згодом жив на Волині. 1939–43 працював з укр. військ. формува­н­нями Т. Бульби-Боровця. З приходом у 1944 на Волинь рад. армії заарешт. і роз­стріляний.