БАНДРІ́ВСЬКИЙ Дмитро Григорович (23. 12. 1897, с. Городище, нині Самбір. р-ну Львів. обл. — 02. 07. 1983, Львів) — письмен­ник, мово­знавець. Кандидат філологічних наук (1956), д-р філософії (1931). Член СПУ (1950). Закін. польс. класичну гімназію в м. Самбір (1917), філос. факультет Віден. (1926) та філол. факультет Львів. (1931) університетів. Працював учителем. Від 1940 — у Львів. філії Ін­ституту сусп. наук АН УРСР: м. н. с., н. с., ст. н. с. від­ділу мово­знавства. Від 20-х рр. ви­ступав у львів. пресі зі ста­т­тями, фейлетонами, оповіда­н­нями. Досліджував мову творів І. Вишенського. Автор статей з укр. діалектології, літ-ри, фольклору та етно­графії. Перша збірка віршів «На ясний шлях» (у 2-х ч., Л., 1922–23). У рад. час у повістях «Це було недавно» (Л., 1951), «Записки не­зна­йомого» (К., 1966), «Крізь призму літ» (Л., 1969) з позицій соцреалізму змальовував життя галиц. інтелігенції. Повість «Під синіми горами» (1955; опубл. — Л., 1977), зб. новел «В краю орлів» (Л., 1967) та ін. присвячені життю й творчості І. Франка, О. Кобилянської, В. Стефаника, М. Павлика та ін. письмен­ників. Досліджував про­блеми укр.-польс. мовних звʼязків, укр. діалектологію; 1945–52 працював над укла­да­н­ням польс.-укр. словника та діалектол. атласу України.