Батик

БА́ТИК — техніка ручного роз­пису тканин. Вживається також на по­значе­н­ня цих тканин та виробів з них. За­стосовується на тканинах із натурал. шовку, бавовни, льону, віскози, ка­прону тощо. Існує два види Б.: холодний і гарячий. Обидва ґрунтуються на викори­стан­ні резерваційних сполук. Б. споріднений із традиційними в укр. нар. мистецтві техніками вибійки та писанкарства. Під час роз­пису холодним Б. резерв-суміш бензину, парафіну, бджолиного воску, гумового клею, каніфолі за допомогою скляної трубочки наносять по контуру малюнка (у ви­гляді за­мкненої лінії) на тканину, натягнуту на рамку. В межах цього контуру пензлем або тампоном наносять фарбу, виготовлену на основі актив. кислотних та прямих основних барвників, згідно з ескізом роз­писують виріб. Використовуючи техніку холодного Б., отримують графічно чіткий малюнок із необмеженою кількістю кольорів. При гарячому Б. ро­зі­грітий резерв (віск, парафін і вазелін) за­стосовують для нанесе­н­ня контуру малюнка, для покри­т­тя деяких площин тканини (щоб від­межувати їх від фарби, що роз­пливається). Резерваційну суміш у цій техніці наносять батик-штифтом, пензлями, рейсфедером, твердими і мʼякими штампиками, а фарби — тампонами й пензлями. Техніка гарячого Б. забезпечує створе­н­ня малюнків на тканинах із мʼякими пере­ливами тонів та менш чіткими контур. лініями. Варіантом гарячої техніки Б. є «вос­кова ламанка» («кракле»). Після нанесе­н­ня резерву й малюнка кількома кольорами на необхідні ділянки пензлем (або флейцом) покривають усю площину тканини гарячим вос­ком, охолоджують, зминають в окремих місцях (за автор. задумом) і заливають щілини, утворені під час мʼя­т­тя, фарбою темних тонів. Згодом через тонкий гігро­скопіч. папір гарячою праскою знімають віск, після чого всі кольори яскравішають. Малюнок тканини увиразнюється завдяки додатковому ефекту графіч. ламаних ліній і плям — несподіваних запливів фарби темних тонів на окремих ділянках малюнка й по тлу. В гарячому Б. нанесе­н­ня резерву є допоміж. процесом — після заверше­н­ня роботи його знімають. При холодному Б. резервувальна суміш залишається на тканині невидимою. Б. ві­домий здавна у народів Пд.-Зх. Азії та Африки, в антич. державах Пн. Причорноморʼя. У Європі його використовують від 20 ст. В Україні техніка Б. поширювалася на поч. 20 ст. У 20–30-х рр. цією технікою Я. Музика створила декоративні макати, С. Вальницька — композиції хусток за мотивами укр. писанок, В. Лимаренко — сувенірні вироби. У 40–60-х рр. Г. Липа-Захарисевич створила низку сюжет. композицій у техніці Б. У Львові було від­крито цехи з роз­пису тканин. Від 60-х рр. Б. використовують художники текс­тил. під­приємств Києва, Черкас, Львова. Зокрема на Київ. шовковому комбінаті композиції тканин для одягу створює Т. Мороз; на Черкас. шовковому комбінаті — Т. Боголика, І. Суржиков; на Київ. хустковій ф-ці — М. Грибакова; на Львів. текс­тил.-галантерей. обʼ­єд­нан­ні «Юність» композиції для хусток створюють К. Бондар, О. Стаховська, О. Черкас, С. Пижова, М. Бобʼяк. Декоративні панно В. Андріяшко (Київ) екс­понуються на худож. ви­ставках; квіткові композиції тканин створює H. Грибань. У 70–90-х рр. технікою Б. виконано купон­ні композиції тканин для сценіч. костюмів, створ. панно з декоратив. й сюжет. композиціями для інтерʼєрів житл. і громад. споруд. Досліджен­ню та популяризації Б. присвяч. ви­ставки творчих робіт художників на базі Хмельн. музею сучас. мистецтва — «Презентація–94», «Презентація–95» та наук.-практ. конференції. Серед художників, батикові твори яких екс­понуються на всеукр. та зарубіж. ви­ставках, — М. Токар, I. Боднар, О. Минько, О. Крипʼякевич, Н. Паук, М. Базак, Н. Борисенко, Л. Борисенко, Н. Забашта-Дяченко, Г. Забашта, Н. Гронська, Н. Лапчик, Л. Мороз, Т. Кисельова, Т. Мисковець, Н. Максимова, О. Май­данець, Т. Печенюк, О. Приведа, Н. Пікуш, В. Роєнко, І. Шух, В. Сипняк. Твори зберігаються в музеях України та ін. держав.

Завантажити статтю