Борисенко Лідія Валентинівна

Визначення і загальна характеристика

БОРИСЕ́НКО Лідія Валентинівна (01. 06. 1965, Львів) — майстриня декоративного мистецтва (художній текс­тиль). Дочка Валентина, сестра Наталії Борисенків. Член НСХУ (1994). Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1987; викл. І. Боднар, О. Мінько, М. Токар). Працювала викл. живопису, писанкарства, батику, ткацтва у Центр. палаці юнацтва в Києві (1997–98), від 1999 — в Будинку дит. творчості на Подолі в Києві; від 2000 — викладач кафедри худож. текс­тилю та моделюва­н­ня одягу Київ. ін­ституту декор.-приклад. мистецтва і дизайну; від 2001 — викладач живопису, графіки худож. студії НСХУ в Києві. Учасниця респ. та всесоюз. ви­ставок від 1987. Персон. — у Києві (1994; 1999, спільно з М. Біликом та Н. Борисенко), Мюнхені (Німеч­чина, 1991, спільно з О. Саєнком), Вайнінґені (Швейцарія, 1997). Між­нар. ви­ставки: Лодзь (Польща, 1998), Львів (1998). В оригін. стилі Б. — риси поетич. ір­реалізму та символізму, тяжі­н­ня до екс­пресив. контуру і точної лінії. У ньому втілюється про­зора монохромність на основі чорних, білих та сріблястих тонів. Силует. контур, характер. для гобеленів Б., у батиках помʼякшується й набуває елегій. інтонації. Батики, створ. під впливом езотеризму, вирішені у ви­гляді узагал. двофігур. композицій, орнаментованих склад. комбінаціями ліній. пере­плетень та завуальованими текс­тами віршів художниці.

Тв.: гобелени — «Легенда про Небесних Оленів» (1986), «Дерева» (1987), «Зу­стріч» (1990), «Море» (1991), «Дві сестри» (1992), «Сумніви» (1993), «Розум і серце» (1998); серія міні-текс­тилю «Знаки», серія батиків «Двоє і море» (усі — 1998–99), серія колажів «Сходи на небо» (1997–98).

Літ.: Москалець К. Неписані закони писанки // Сучасність. 1993. № 6/7; Печенюк Т. Художній текс­тиль. Львівська школа: Каталог. Л., 1998; Чегусова З. Декоративне мистецтво України кінця ХХ столі­т­тя. 200 імен: Альбом-каталог. К., 2002.

З. А. Чегусова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю