Бакуменко Данило Олександрович

БАКУ́МЕНКО Данило Олександрович (31. 12. 1918, с. Дергачі, нині місто Харків. обл. — 22. 08. 1998, Київ) — письмен­ник, пере­кладач. Батько Валерія і Олександра Бакуменків. Член НСПУ (1955). Премія ім. П. Тичини (2001, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. університет (1946), редактор. факультет Військ.-політ. академії в Москві (1952). Був військ. журналістом. 1961 у зван­ні під­полковника звільнився в запас. Працював у СПУ дир. Бюро пропаганди худож. літ-ри (1961–67). Автор поет. зб.: «На щастя землі» (К., 1953), «Корінь життя» (К., 1955), «Пере­можці Ка­спію» (К., 1961), «Земля і зорі» (К., 1963), «Любовь, как море» (Москва, 1964), «Солнце в строю» (Москва, 1965), «Зорецвіт» (К., 1965), «Які в тебе очі?» (К., 1967), «Обрії» (К., 1968), «Вогнепад» (К., 1973), «Чую серце твоє» (К., 1979), «Небояни» (К., 1987), «Рейс життя» (К., 1989), «Кардіо­грама мужності» (К., 1999; 2000) та ін.; повісті «Мусонія» (К., 1995), трилогії «Клекіт вічного вогню», до якої уві­йшли романи «Живих кличу» (К., 1984; рос. перекл. — Москва, 1991), «За нас правда» і «Любов — полумʼя Боже», що публікувалися в періодиці й були від­знач. між­нар. літ. премією ім. О. Фадєєва (1995, РФ). Осн. тема творів Б. — героїч. по­двиг міль­йонів воїнів-патріотів у роки 2-ї світової війни, трудові зверше­н­ня народу. Перу Б. належать пере­клади поем Є. Ісаєва «Суд памʼяті» (К., 1964), «Даль памʼяті» (1983), що ви­дані однією кн. «Життя прожити...» (К., 1983), а також «Двадцять пʼята година» (1985), «Убив мисливець журавля» (1986), окремих віршів Р. Рзи, Х. Єргалієва, М. Гафурі, М. Каріма, П. Бровки та ін. Упорядкував і видав зб. «Вогнен­ні дороги» (К., 1984) — про письмен­ників, які брали участь у боях за Україну. Окремі твори Б. друкувалися в перекл. ін. мовами. У м. Дергачі його імʼям на­звано вулицю, встановлено мемор. дошку на будинку Дергачів. серед. школи № 1, від­крито екс­позицію у місц. крає­знав. музеї.

Завантажити статтю