Авдієвський Анатолій Тимофійович

АВДІЄ́ВСЬКИЙ Анатолій Тимофійович (16. 08. 1933, с. Федвар, нині с. Підлісне Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. — 24. 03. 2016, Київ) — хоровий диригент, композитор, педагог. Народний артист України (1975). Народний артист СРСР (1983), професор (1986), академік АПН України (1995), академік АМ України (1996). Герой України (2003). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1968), Державна премія СРСР (1978). Державні нагороди СРСР. Закін. Одес. консерваторію (1958, кл. К. Пігрова). 1958–63 — худож. кер. і гол. диригент Поліс. ансамблю пісні і танцю «Льонок» (Житомир), 1963–66 — Черкас. нар. хору, 1966–2016 — Укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (нині — Нац. засл. академ. укр. нар. хор ім. Г. Верьовки; його ген. дир.). Водночас вів пед. роботу: 1971–76 — викладач Київ. консерваторії, 1977–80 — старший викладач Київ. інституту культури, 1980–2016 — Київ. пед. інституту (нині — Нац. пед. університет; від 1980 — завідувач кафедри методики муз. виховання, співів та хорового диригування, від 1986 — проф.). Від 1991 — голова Всеукр. муз. спілки. Від 1995 — президент Нац. муз. комітету України Міжнар. муз. ради ЮНЕСКО. Пропагандист нац. класич. хор. спадщини. Послідовник видат. укр. хормейстерів Г. Верьовки, К. Пігрова, Д. Загрецького. Новатор у царині нар. хорового мистецтва, А. формував репертуар хору не тільки на автентич. зразках багатоголосся, а й на хорах композиторів-професіоналів, засн. на перетворенні нар. мелодій, прагнув до виразності елементів академ. манери у хоровому співі. Зокрема введення до нар. хору академ. сопрано дало змогу виконувати твори сучас. композиторів («За байраком байрак» Б. Лятошинського, «Хустина» Л. Ревуцького) та композиторів-класиків («Щедрик» М. Леонтовича). А. збагатив репертуар хору ім. Г. Верьовки творами великої форми (фольк-опера «Цвіт папороті» Є. Станковича, перше виконання 1978; хор. концерт «Гори мої, гори» В. Зубицького). Під його керівництвом хор ім. Г. Верьовки став універс. колективом, що органічно поєднав нар. та академ. манери співу; його гастролі в багатьох країнах світу діставали високу оцінку в пресі цих країн. А. — автор хорових творів на вірші В. Лагоди, О. Новицького, Лесі Українки («Над широким Дніпром», «Цвіти, Україно», «Місяць яснесенький»), обробок укр. нар. пісень («Колискова», «Павочка ходить», «Діброва зелена», «Чуєш, брате мій»), пісень ін. народів. Творчість А. — митця глибокої емоційності і широкого тематич. та жанр. діапазону — збагатила сучасне муз. мистецтво, піднесла престиж укр. виконавської майстерності.

Рекомендована література

1. Фільц Б. Хорові обробки українських народних пісень. К., 1965;
   Google Scholar Internet
2. Климчук О. Садівник пісенного саду // Соц. культура. 1971. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. О.,1979;
   Google Scholar Internet
4. Качкан В. «Помахом руки — як доторком крила» // Жовтень. 1986. № 8;
   Google Scholar Internet
5. Головащенко М. Його стихія — хор і пісня // КіЖ. 1993, 14 серп.;
   Google Scholar Internet
6. Гордійчук М. Школа народного хорового співу // Україна музична. 1995;
   Google Scholar Internet
7. Красовська О. Доля — головний диригент та імпровізатор // ГУ. 1998, 15 серп.;
   Google Scholar Internet
8. Станишевский Ю. Песня земли украинской // Правда. 1978, 22 мая;
   Google Scholar Internet
9. Степанченко Г. Маестро // КіЖ. 1998, 19 квіт.;
   Google Scholar Internet
10. Її ж. Невтомний Авдієвський // День. 1998, 18 серп.;
    Google Scholar Internet
11. Її ж. Анатолій Авдієвський запрошує // УМГ. 2000, квіт.–черв. № 2;
    Google Scholar Internet
12. Корнійчук В. Анатолій Авдієвський: «Америка аплодувала нам — стоячи» // Музика. 2016. № 1.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю