Авдієвський Анатолій Тимофійович

Визначення і загальна характеристика

АВДІЄ́ВСЬКИЙ Анатолій Тимофі­йович (16. 08. 1933, с. Федвар, нині с. Під­лісне Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. — 24. 03. 2016, Київ) — хоровий диригент, композитор, педагог. Народний артист України (1975). Народний артист СРСР (1983), професор (1986), академік АПН України (1995), академік АМ України (1996). Герой України (2003). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1968), Державна премія СРСР (1978). Державні нагороди СРСР. Закін. Одес. консерваторію (1958, кл. К. Пігрова). 1958–63 — худож. кер. і гол. диригент Поліс. ансамблю пісні і танцю «Льонок» (Житомир), 1963–66 — Черкас. нар. хору, 1966–2016 — Укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (нині — Нац. засл. академ. укр. нар. хор ім. Г. Верьовки; його ген. дир.). Водночас вів пед. роботу: 1971–76 — викладач Київ. консерваторії, 1977–80 — старший викладач Київ. ін­ституту культури, 1980–2016 — Київ. пед. ін­ституту (нині — Нац. пед. університет; від 1980 — завідувач кафедри методики муз. вихова­н­ня, спів­ів та хорового диригува­н­ня, від 1986 — проф.). Від 1991 — голова Всеукр. муз. спілки. Від 1995 — президент Нац. муз. комітету України Між­нар. муз. ради ЮНЕСКО. Пропагандист нац. класич. хор. спадщини. Послідовник видат. укр. хор­мейстерів Г. Верьовки, К. Пігрова, Д. За­грецького. Новатор у царині нар. хорового мистецтва, А. формував репертуар хору не тільки на автентич. зразках багатоголос­ся, а й на хорах композиторів-професіоналів, засн. на пере­творен­ні нар. мелодій, прагнув до виразності елементів академ. манери у хоровому співі. Зокрема введе­н­ня до нар. хору академ. сопрано дало змогу виконувати твори сучас. композиторів («За байраком байрак» Б. Лятошинського, «Хустина» Л. Ревуцького) та композиторів-класиків («Щедрик» М. Леонтовича). А. збагатив репертуар хору ім. Г. Верьовки творами великої форми (фольк-опера «Цвіт папороті» Є. Станковича, перше викона­н­ня 1978; хор. концерт «Гори мої, гори» В. Зубицького). Під його керівництвом хор ім. Г. Верьовки став універс. колективом, що органічно по­єд­нав нар. та академ. манери співу; його гастролі в багатьох країнах світу ді­ставали високу оцінку в пресі цих країн. А. — автор хорових творів на вірші В. Лагоди, О. Новицького, Лесі Українки («Над широким Дні­пром», «Цвіти, Україно», «Місяць яснесенький»), обробок укр. нар. пісень («Колискова», «Павочка ходить», «Діброва зелена», «Чуєш, брате мій»), пісень ін. народів. Творчість А. — митця глибокої емоційності і широкого тематич. та жанр. діапазону — збагатила сучасне муз. мистецтво, під­несла пре­стиж укр. виконавської майстерності.

Літ.: Фільц Б. Хорові обробки українських народних пісень. К., 1965; Климчук О. Садівник пісен­ного саду // Соц. культура. 1971. № 2; Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. О.,1979; Качкан В. «Помахом руки — як доторком крила» // Жовтень. 1986. № 8; Головащенко М. Його стихія — хор і пісня // КіЖ. 1993, 14 серп.; Гордійчук М. Школа народного хорового співу // Україна музична. 1995; Красовська О. Доля — головний диригент та ім­провізатор // ГУ. 1998, 15 серп.; Станишевский Ю. Песня земли украинской // Правда. 1978, 22 мая; Степанченко Г. Маестро // КіЖ. 1998, 19 квіт.; Її ж. Не­втомний Авдієвський // День. 1998, 18 серп.; Її ж. Анатолій Авдієвський за­прошує // УМГ. 2000, квіт.–черв. № 2; Корнійчук В. Анатолій Авдієвський: «Америка аплодувала нам — стоячи» // Музика. 2016. № 1.

Г. В. Степанченко

Завантажити статтю