КОМАРНИ́ЦЬКИЙ Йосиф (17. 08. 1852, с. Ролів, нині Дрогобицького р-ну Львівського обл. — 18. 11. 1920, похований у с. Новий Люблинець Пере­мишльвського, нині Під­карпатьського воєводства, Польща) — видавець, богослов, педагог. На­вчався у Ві­денському університеті (1871–74), де 1880 отримав ступінь доктора теології, Пере­мишльської єпархіальної духовної семінарії (1874–75), ін­ституті «Авґустинеум» (Ві­день, 1877–83). У 1876 рукопокладений у сан священика УГКЦ. 1883 — у Римі, де ви­вчав церковне право у Колегії св. Атанасія і був секретарем митрополита Й. Сембратовича, з яким подорожував Ізраїлем, Єгиптом, Сирією, Грецією. Від 1883 — префект Львівської католицької духовної семінарії, викладав релігію у школах. 1886–1919 — у Львівському університеті: від 1891 — професор біблійних наук Нового Завіту, 1896–97 — ректор, 1900–01 і 1906–07 — декан теологічного факультету. Лекції читав українською мовою. Опублікував у галицькій пресі значну кількість наукових і науково-популярних статей на теми релігії. Систематично друкував каза­н­ня і роз­думи на релігійні теми у часописі «Руський Сіон» (1883–87). Видавець і редактор часопису «Миръ» (1885), ред. г. «Душпастиръ» (1887–93). Видав 1892–99 власним коштом 5 книжок з популярними коментарями Євангелія українською мовою.