Адміністративно-територіальний поділ України

Визначення і загальна характеристика

АДМІНІСТРАТИ́ВНО-ТЕРИТОРІА́ЛЬНИЙ ПО́ДІЛ УКРАЇ́НИ — внутрішній поділ території держави на адміністративно-територіальні одиниці з метою раціональної організації державного та громадського управлі­н­ня регіонами, народним господарством, загалом політичним і культурним жи­т­тям. Територіальний поділ України від­повід­но до Кон­ституції ґрунтується на принципах цілісності та єд­ності державної території, по­єд­на­н­ня централізації і децентралізації державної влади, збалансованості соціально-економічного роз­витку населених пунктів і регіонів з урахува­н­ням їхніх історичних, економічних, екологічних, гео­графічних і демо­графічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

При роз­вʼязан­ні питань адміністративно-територіального устрою України враховують чисельність та національний склад населе­н­ня, оптимальне роз­міще­н­ня продуктових сил по країні, наявність умов і можливостей для на­да­н­ня населен­ню соціально-культурних і побутових послуг, необхідність на­ближе­н­ня органів державної влади до населе­н­ня, забезпече­н­ня роз­витку та належного функціюва­н­ня місцевого самоврядува­н­ня. Система адміністративно-територіального поділу держави до 2023 була такою: АР Крим, області, ра­йони, міста, ра­йони в містах, селища міського типу, селища, села. Первин­ний рівень: села, селища, селища міського типу, міста; середній рівень — ра­йони і міста з ра­йон­ним поділом; вищий рівень — АР Крим і області. У 2023 Верховною Радою України ліквідовано поня­т­тя «селище міського типу» (від­так колишні смт — селища) й ви­значено, що містом є населений пункт, чисельність мешканців якого становить не менш як 10 тис., селищем — із чисельністю мешканців не менш як 5 тис., а селом — із чисельністю жителів до 5 тис. (за законодавством селища й села вирізняються також садибною забудовою на від­міну від міст, де домінує компактна забудова).

До більшовицького пере­вороту 1917 на тій території України, що входила до Російської імперії, було 9 губерній: Київська, Харківська, Чернігівська, Полтавська, Волинська, Подільська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська. Губернії поділялися на повіти, повіти — на волості. Проекти адміністративно-територіального поділу України роз­робляла ще Центральна Рада у 1918. Під час воєн­них дій 1918–20 на поневоленій більшовиками частині України від­булася деяка зміна поділу за губерніями. Зокрема, у травні 1920 Україну поділено на 12 губерній: Волинська, Донецька, Катеринославська, Київська, Кременчуцька, Миколаївська, Одеська, Олександрівська (від 1921 — Запорізька), Подільська, Полтавська, Харківська, Чернігівська.

25 жовтня 1922 сесія ВУЦВК прийняла по­станову «Про адміністративно-територіальний поділ УСРР і про спроще­н­ня радянського апарату», в якій під­креслювалася необхідність по­ступового пере­ходу від 4-ступеневої (губернія — повіт — волость — село) системи управлі­н­ня до 3-ступеневої (округ — волость — село) і вносилися зміни до губернського поділу. Новий адміністративно-територіальний поділ УСРР за­провадили від­повід­но до по­станови ВУЦВК від 12 квітня 1923, якою замість 102 повітів і 1989 волостей утворено 53 округи і 706 ра­йонів. Зменшено й кількість сільрад (від 15696 до 9307). Цим завершився перший етап адміністративно-територіальної реформи в УСРР. Другий етап повʼязаний з ріше­н­нями 9-го Всеукраїнського зʼ­їзду Рад (1925), який роз­глянув пита­н­ня про пере­хід республіки на 3-ступеневу систему управлі­н­ня. Від­повід­но до його по­станови, Президія ВУЦВК ріше­н­ням від 3 червня 1925 ліквідувала з 1 серпня 1925 поділ території УСРР на губернії. На кін. 1925 у складі республіки були: Молдовська АРСР (утворена у складі УСРР 1924), 41 округ, 680 ра­йонів, 10 314 сільрад, 70 міських і 155 селищних рад. 9-й зʼїзд КП(б)У схвалив пере­хід на 3-ступеневу (центр — округ — район) систему управлі­н­ня. 2 вересня 1930 ВУЦВК та Раднарком УСРР прийняли по­станову «Про ліквідацію округів і пере­хід на дво­ступеневу систему управлі­н­ня», згідно з якою в республіці утворили 503 адміністративно-територіальні одиниці: Молдовська АРСР, 484 ра­йони і 18 міст, що під­порядковувалися без­посередньо центрові.

Задля подальшого удосконале­н­ня адміністративного поділу України ВУЦВК 9 лютого 1932 прийняв по­станову про пере­хід на 3-ступеневу адміністративно-територіальну систему (центр — область — район). Тоді ж в Україні утворили перші 5 областей: Харківську, Київську, Він­ницьку, Дні­пропетровську і Одеську. У червні 1932 утворено Донецьку обл., у жовтні — Чернігівську. Такий поділ УРСР закріплено Кон­ституцією СРСР 1936 і Кон­ституцією УРСР 1937. Утворе­н­ня областей від­бувалось і далі, у звʼязку з чим вносили від­повід­ні зміни до адміністративно-територіального поділу України. Так, 22 вересня 1937 утворено Житомирську, Миколаївську, Полтавську і Камʼянець-Подільську (від 1954 — Хмельницьку) області, 3 червня 1938 Донецьку обл. поділено на Сталінську (від 1961 — Донецька) і Ворошилов­градську (нині — Луганська). 10 січня 1939 утворено Запорізьку, Кірово­градську і Сумську області. Після воз­зʼ­єд­на­н­ня Західної України (вересень 1939), Пів­нічної Буковини, а також Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бес­сарабії з УРСР (червень 1940) утворено ще кілька областей: 4 грудня 1939 — Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Ровенську (нині Рівненська), Станіславську (від 1962 — Івано-Франківська) і Тернопільську, 7 серпня 1940 — Акерманську (7 грудня 1940 пере­йменовано в Ізмаїльську) і Чернівецьку. 2 серпня 1940 Молдовську АРСР пере­творено на союзну республіку — Молдовську РСР.

Під час 2-ї світової війни і після її закінче­н­ня також вносились окремі зміни. 30 березня 1944 було утворено Херсонську обл. Після воз­зʼ­єд­на­н­ня Закарпатської України з УРСР утворено 22 січня 1946 Закарпатську обл., 7 січня 1954 — Черкаську обл. У цьому ж році Україні зі складу РРФСР було пере­дано Кримську обл. Від­бувалися зміни меж областей, а також укрупне­н­ня деяких із них. Зокрема, Ізмаїльську обл. обʼ­єд­нано з Одеською (1954), Дрогобицьку — зі Львівською (1959).

За Кон­ституцією, систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, ра­йони, міста, ра­йони в містах, селища і села. За даними 2001 кількісні показники адміністративно-територіального поділу України такі: АР Крим, 24 області і 2 міста республіканського під­порядкува­н­ня — Київ і Севастополь, 490 ра­йонів, 451 місто, 893 смт і 28651 сільський населений пункт (див. Табл. та Карту «Адміністративно-територіальний поділ»).

Табл. Адміністративно-територіальний поділ України (дані 2001 року)

* З урахува­н­ням селища Пуща-Водиця, під­порядкованого міській раді
** З урахува­н­ням м. Інкерман і селища Кача, що під­порядковані міській раді

Упродовж 2014–20 в Україні здійснено адміністративно-територіальну реформу (реформу децентралізації). За її результатами ліквідовано 490 старих ра­йонів, утворено 136 нових ра­йонів, зʼявилося поня­т­тя територіальних громад. А згідно із законом України «Про дерадянізацію порядку виріше­н­ня окремих питань адміністративно-територіального устрою України» (2023) до населених пунктів належать міста (понад 10 тис. мешканців), селища (від 5 до 10 тис. мешканців) і села (менше 5 тис. мешканців).

Літ.: Адміністративно-територіальний устрій України. Історія. Сучасність. Пер­спективи. К., 2009; Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий ра­йон­ний поділ та територіальні громади. К., 2020; Горохова Л., Невин­на Г. Досягне­н­ня та пер­спективи реформи децентралізації в Україні // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. 2023. Вип. 46.

Ф. Г. Бурчак, І. Б. Усенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю