КОМАРО́В Володимир Леонті­йович (Комаров Владимир Леонтьевич; 01(13). 10. 1869, Санкт-Петер­­бург — 05. 12. 1945, Москва) — російсь­­кий ботанік. Академік АН СРСР (1920). Герой Соціалістичної Праці (1943). Сталінcька премія (1941, 1942). Державні нагороди СРСР. Учень А. Бекетова, І. Бородіна, на формува­н­ня його наукових інтересів також знач­­но вплинув С. Коржинський. Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1894), де від 1898 й викладав (від 1918 — професор); водночас від 1899 працював у Ботанічному ін­ституті АН СРСР у Ленін­граді (нині Санкт-Петер­­бург; присвоєно його імʼя). Брав участь в екс­педиціях у Середню Азію (1892–93), на Далекий Схід, у Маньчжурію, Корею (1895–97), на Камчатку (1908–09) та ін., зібрав велику гербарну колекцію. У праці «Флора Маньчжурии» (т. 1–5, 1901–07), завдяки якій набув значного популярності, описав 1700 видів рослин (із них 84 — вперше). Започаткував викори­ста­н­ня у ботаніці терміна «раса». Ви­вчав про­блеми виду та видо­утворе­н­ня у рослин, еволю­­цію рослин­ного світу. Один із роз­робників морфолого-гео­графічного методу в систематиці. Президент АН СРСР (1936–45), Всесоюзного ботанічного товариства (від 1930). Від 1932 очолював колектив учених, які готували до ви­да­н­ня 30-томну «Фло­­ру СССР» (Ленин­град, 1934–64). РАН заснувала премію імені К. Його імʼя також присвоєно Гірсько-тайговій станції Далеко­східного від­діле­н­ня РАН (Приморський край, РФ).