Комісія давнього українського письменства ВУАН
КОМІ́СІЯ ДА́ВНЬОГО УКРАЇ́НСЬКОГО ПИСЬМЕ́НСТВА ВУАН Засновано. 1927. Від 1929 діяла як Комісія для видавання та вивчення памʼяток українського письменства часів феодалізму та торговельного капіталу, від 1931 — у складі установ Соціально-економічного відділу ВУАН. Ініціатор створення і голова — В. Перетц, заступник — С. Маслов, секретар — О. Назаревський; серед членів — В. Адріанова-Перетц, С. Балухатий, С. Бугославський, С. Гаєвський, М. Геппенер, М. Ґудзій, І. Єрьомін, П. Попов, Г. Нікольська. Головне завдання: укладення наукової систематичної бібліографії та висвітлення репертуару давнього українського письменства, пошук його памʼяток у музеях і книгосховищах, підготовка до друку памʼяток 11–13 ст. (зокрема середньовічних художніх прози та поезії), філологічних й історичних досліджень цих памʼяток. Оскільки матеріали до історії давнього українського письменства зберігалися у Ленінграді (нині Санкт-Петербург), Москві та Одесі, створено групи дослідників, які виявляли й опрацьовували матеріали з місцевих архівів. На засіданнях у Києві (проведено 3), Москві та Ленінграді вирішено організаційні питання та визначено теми для співробітників, заслухано доповіді, зокрема С. Балухатого про невідомі твори св. Йосафата (Кунцевича). Комісія видавала збірник «Памʼятки мови та письменства давньої України», у томах якого, серед іншого, опубліковано розвідки С. Бугославського «Україно-руські памʼятки ХІ–XVII століть про князів Бориса та Гліба» (т. 1, 1928), Н. Кістяківської «Твори Івана Некрашевича, українського письменника XVIIІ віку» (т. 2), С. Гаєвського «“Александрія” в давній українській літературі» (т. 3; обидва — 1929) та ін. 1933 припинила діяльність.