АНДРЕ́ЄВ Даниїл Леонідович (Андреев Даниил Леонидович; 02. 09. 1906, Берлін — 30. 03. 1959, Москва) — російський письмен­ник, містик і візіонер. Син Л. Андреєва і правнук (по материній лінії) В. Шевченка, двоюрід. брата і по­братима Т. Шевченка. Після смерті матері виховувався у родині тітки Є. Добрової. Закін. Вищі літ. курси в Москві. 1929 здійснив подорож по Україні. У період 2-ї світової війни пере­бував на Ленінгр. фронті спочатку в похорон. команді, а потім санітаром у медсанбаті. 1947 заарешт. за написа­н­ня антирад. роману «Стран­ники ночи» і віршів, рукописи яких були знищені під час слідства. Засудж. на 25 р. увʼязне­н­ня. Звільнений 1957, реабілітований 1989. У тюрем. камері на під­ставі містич. про­зрінь, пророчих видінь та поет. фантазій написав містико-філос. «мета­історичний» та утопіч. трактат «Роза Мира» (опубл. 1991), у якому істор. події від часів княжої України до серед. 20 ст. висвітлює як результат і прояв боротьби Божого провиді­н­ня із силами Антибога; також з великим пієтетом пише про Т. Шевченка, дух якого пере­буває в одному з найвищих «тонкоматеріальних світів Землі». Ідейно і тематично до трактату близькі драма у віршах «Железная мистерия» (опубл. 1990) та книга віршів «Рус­ские боги» (опубл. 1989; усі — Москва).