КОМУНІСТИ́ЧНА ПА́РТІЯ ЗАКАРПА́ТСЬКОЇ УКРАЇ́НИ (КПЗУ) — політична організація, що діяла на Закарпат­ті 1944–45. Правона­ступниця Закарпатсь­кого кра­йового комітету Комуністичної партії Чехо-Словач­чи­ни. Створена на установчій конференції у м. Мукачеве (нині Закарпатської обл.). До складу ЦК КПЗУ уві­йшло 23 особи, серед них — О. Борканюк, М. Климпотюк. Першим секретарем ЦК обрано І. Туряницю, його за­ступником — Д. Тарахонича, секретарем — С. Вайса, І. Леднея. Офіційним друкованим органом була газета «Закарпатська правда». Основним зав­да­н­ням партія вважала воз­зʼ­єд­на­н­ня Закарпатської України з УРСР, тому зобовʼя­зала своїх членів очолити рух за єд­ність українського народу та най­ближ­чим часом вирішити соціально-економічні і національно-культурні про­блеми шляхом радянізації краю. На практиці це означало створе­н­ня різноманітних комітетів, які за під­тримки силових структур за­ймалися конфіскацією приватних землеволодінь і обʼ­єд­на­н­ням їх у колгоспи, ліквідацією товариств «Просвіта» й «Пласт», заснува­н­ням комуністичних молодіжних організацій тощо. Крім того, проводилася посилена «чистка» ново­прийнятих комуністів, зважаючи на особливості нещодавнього пере­бува­н­ня краю у складі іноземної держави та участь в інших політичних організаціях у 1920–30-х роках. У своїй діяльності КПЗУ спиралася на створювані масові проф­спілкові, молодіжні, культурно-мистецькі і спортивні організації. На 1-му зʼ­їзді народних комітетів КПЗУ 26 листопада 1944 ухвалено Ма­ніфест про воз­зʼ­єд­на­н­ня Закарпатської України з УРСР. Після викона­н­ня основного зав­да­н­ня існува­н­ня КПЗУ як окремої структурно-організаційної одиниці стало недоцільним. 15 грудня 1945 ЦК ВКП(б) вирішив пере­вести членів КПЗУ у ВКП(б), що зумовило чергову хвилю партійно-політичної «чистки» кадрів (пере­ведено всього 38 % членів КПЗУ). Замість ЦК КПЗУ організовано обласний комітет КП(б)У, 5 січня 1946 затверджено його новий склад.