Анестезіологія

АНЕСТЕЗІОЛО́ГІЯ (від грец. ἀναισϑησία — втрата чутливості і ...логія) — роз­діл клінічної медицини, який ви­вчає про­блеми знеболюва­н­ня, керува­н­ня жит­тєво важливими функціями організму під час, а також до та після хірургічної операції. Спроби без болю оперувати поранених і хворих були ще в прадавні часи. У донаркозну еру віртуозна техніка оперува­н­ня не рятувала хірург. пацієнтів від неймовір. мук. Уперше наркоз було за­стосовано 16 жовтня 1846, коли в Бостоні амер. дантист В. Мортон успішно продемонстрував ефірний наркоз для знеболе­н­ня операції, яку виконав хірург Д. Вор­рен. Після цього наркоз за­стосовували в багатьох країнах. 12 лютого 1847 у Харкові операцію під наркозом виконав проф. Т. Ванцет­ті, а через 6 днів у Києві — В. Караваєв. Велику роль у ви­вчен­ні та впроваджен­ні наркозу ві­ді­грав М. Пирогов, який 24 з 47-ми років своєї наук.-практ. діяльності провів в Україні. Йому належить перша в світі моно­графія, присвяч. наркозові,– «Практические и физиологические ис­следования по этерификации» (1847). Значе­н­ня внеску М. Пирогова в науку про знеболюва­н­ня ви­знано й у світ. медицині. На­прикінці 19 ст. було від­крито й упроваджено методи регіонарної анестезії. Збільшився інтерес до провід­никової анестезії. У роз­роблен­ні та пропагуван­ні провід­никової анестезії велика заслуга належить видат. укр. хірургові В. Войно-Ясенецькому. У 1-й пол. 20 ст. у СРСР пере­важало місцеве знеболе­н­ня, а хірурги Зх. Європи й США від­давали пере­вагу заг. анестезії, для проведе­н­ня якої виділяли спеціально під­готовлений персонал. У 1957 при Київ. ін­ституті удосконале­н­ня лікарів організовано першу в Україні каф. грудної хірургії та А. (завідувач кафедри М. Амосов). У 1958 при ній від­крито курс А. з 4-місяч. про­грамою під­готовки (очолив А. Тріщинський). Такі самі каф. організовано у Харкові (О. Шалімов) та Львові (М. Даниленко). Важл. кроком у становлен­ні А. в СРСР була організація окремих каф. А. В Україні таку каф. створив 1967 проф. А. Тріщинський у Київ. ін­ституті удосконале­н­ня лікарів. Упродовж на­ступних 10 р. самост. каф. А. організовано в більшості ін­ститутів удосконале­н­ня та мед. ін­ститутів України, які забезпечили під­готовку до­статньої кількості лікарів-анестезіологів. Проф. А. Тріщинський від 1962 — не­змін­ний гол. анестезіолог МОЗ УРСР, від 1991 — МОЗ України. Від­тоді роз­починається діяльність Наук. мед. товариства анестезіологів-реаніматологів, яке очолив проф. А. Тріщинський. У 1991 його обрано президентом Асоц. анестезіологів України. Поряд із проф. А. Тріщинським багато і плідно працювали його послідовники та учні, які заснували свої каф. та наук. школи: Л. Усенко (Дні­пропетровськ), Л. Чепкий та А. Дубицький (Київ), Р. Новикова (Донецьк), Г. Можаєв (Луганськ), П. Чуєв (Одеса), Г. Шифрін (Запоріж­жя) та ін. Нині гол. зав­да­н­ня А. полягає в забезпечен­ні широкого комплексу заходів з від­новле­н­ня та під­трима­н­ня жит­тєво важливих функцій організму, порушених унаслідок захворюва­н­ня, травми, оперативного втруча­н­ня та ін. критичних станів, незалежно від факторів, які спричинили ці поруше­н­ня. Ця спеціальність потребує глибокого зна­н­ня багатьох ін. мед. дисциплін, зокрема хірургії, внутр. хвороб, педіатрії та акушерства, а також клінічної фармакології, прикладної фізіології та біо­мед. технології. За даними ВООЗ, у 80-х рр. 20 ст. А. ви­йшла на 5-е м. серед фахів лікарняної служби.

Завантажити статтю