КОЛАКО́ВСЬКИЙ Олексій Антонович (17(29). 06. 1856, Подільської губ. — 15(28). 09. 1912, Санкт-Пе­тербург) — скрипаль, педагог. Гри на скрипці на­вчався у батька. Закінчив Київське музичне училище (1873; клас І. Водольського) та Санкт-Пе­тербурзьку консерваторію (1877; клас Л. Ауера). Удосконалював майстерність за кордоном. Працював концерт­мейстером оркестру Б. Більзе у Берліні. 1884–97 — соліст оркестру Ве­ли­кого театру в Москві. Кон­цер­ту­вав у Києві (1873, 1889, 1901), Одесі (1877), Москві (1891), Санкт-Пе­тербурзі, Відні, Берліні, Лондоні та ін. 1897–1906 — викладач Київського музичного училища, водночас очолював струн­ний квартет при РМТ та власну школу скрипкової гри. Від 1906 — професор Санкт-Пе­тербурзької консерваторії. К. — один із найкращих світових скрипалів остан­ньої чверті 19 — початку 20 ст. У репертуарі — твори Н. Паґаніні, Г. Венявського, К. Сен-Санса, Ф. Шопена, П. Чайковсь­кого, Л. ван Бетговена, Дж. Верді.