Архіви України

АРХІ́ВИ УКРАЇ́НИ (лат. archivum — письмо­сховище, від грец. άρχεῖον — урядовий будинок) — установи, інші заклади або структурні під­роз­діли, що забезпечують облік, зберіга­н­ня документів і викори­ста­н­ня архівної інформації, формува­н­ня Національного архівного фонду України, науково-дослідну та інформаційну діяльність в архівній сфері. Місцеві держ. архівні установи здійснюють функції управлі­н­ня у цій галузі. Діяльність А. (архів. установ) здійснюється у порядку, ви­значеному основами законодавства про культуру Законом України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» та ін. законодав. актами (див. Архівна справа). А. поділяються на три категорії — держ., галузеві, архівні під­роз­діли установ, організацій. Державні поділяються на архіви по­стійного зберіга­н­ня документів та зі змін­ним складом документів. До А. по­стійного зберіга­н­ня документів належать центр. держ. А., держ. А. областей, Києва і Севастополя. При цьому центр. державний А. є спеціаліз. архіво­сховищами, що зберігають документи за певні хронол. періоди (Архів України історичний у Києві та Львові), певних установ (Архів вищих органів влади та управлі­н­ня України), певної тематики (Архів-музей літератури і мистецтва України, Архів громадських обʼ­єд­нань України), спец. документацію (Архів кінофотофонодокументів України, Архів України науково-технічний). А. оснащені сучас. технікою для викона­н­ня робіт з консервації, ре­ставрації та мікрофільмува­н­ня документів, а також роз­множув. і компʼютер. технікою. До держ. А. зі змін­ним складом документів належать архівні від­діли райдерж­адміністрацій і міські держ. А., що повин­ні зберігати й використовувати архівні матеріали на регіон. рівні протягом 5 р. (після 5-річного зберіга­н­ня в організації) з на­ступною пере­дачею їх на по­стійне зберіга­н­ня до від­повід­них держ. А. з по­стійним складом документів. Галузеві держ. А. по­стійно зберігають документи на різних носіях. Їх створе­н­ня викликане специфікою ві­домств, зацікавлених у оператив. викори­стан­ні значних обсягів ретро­спект. інформації, інколи закритого характеру. Архівні під­роз­діли установ, організацій зберігають документи тимчасово (5 р. — рай. рівень, 10 р. — обл. рівень і 15 р. — заг.-укр. рівень), до часу їх пере­дачі від­повід­ним обл. чи центр. держ. А. Роз­різняють центр. ві­домчий архів галузі при від­повід. мін-ві або ві­домстві, обʼ­єд­наний ві­домчий архів для зберіга­н­ня документів однорід. організацій або архів під­ві­домчих установ. У складі Нац. архів. фонду України зберігаються понад 55 млн справ документів з паперовою основою, що охоплюють майже 200 тис. фондів мін-в, ві­домств, установ і організацій та фондів приват. походже­н­ня. Протягом 90-х рр. до Нац. архів. фонду України наді­йшло 10,2 млн справ архів. фонду КПУ (КПРС), 1,8 млн справ — від органів держ. без­пеки. Створ. 6 галузевих держ. А., які зберігають документи по­стійно — у системах МЗС, МВС, СБУ; гід­ро­метеорології; геодезії і карто­графії; геології. Мережа держ. А. складається з 7-ми центр. А., 24-х обл. А. та АР Крим, А. міст Києва і Севастополя, майже 700 рай. і міських А. зі змін­ним складом документів. Центр. держ. архів вищих органів влади і упр. України зберігає документи від 1917. Центр. держ. істор. архів у Києві — від 14 ст. до 1917. Центр. держ. істор. архів у Львові — від 14 ст. до 1939. Центр. держ. архів громад. обʼ­єд­нань — документи парт. фонду КПУ (КПРС), а також сучас. громад. обʼ­єд­нань. Центр. держ. кінофотофоноархів зосереджує документи свого профілю від кінця 19 ст. Центр. держ. архів наук.-тех. документації містить понад 500 тис. од. зберіга­н­ня, які від­ображають роз­виток нар. господарства, науки і техніки України. Центр. держ. архів-музей літ-ри і мистецтва як спеціалізований архів формує унікал. комплекс документів з історії літ-ри і мистецтва України від 19 ст. і донині. Така роз­галужена мережа держ. А. дає змогу концентрувати в сховищах джерела історії України в цілому та її регіонів. На держ. зберіга­н­ня при­ймаються документи як держ., так і недерж. організацій та від фіз. осіб., а також приватні (особисті) архіви. Особливо вагомою в Україні є централізація архів. справи в межах однієї ві­домчої систе-ми — Держ. комітету архівів України, центр. органу виконав. влади в сфері архів. справи та діловодства. У системі Держ­комархіву України від 1994 функціонує Укр. держ. НДІ архів. справи та документо­знавства — провід­на наук. установа галузі. Уперше в історії України 24 грудня 1993 прийнято Закон «Про Національний архівний фонд і архівні установи», у якому нормативно зафіксовано місце архів. служби в системі органів держ. упр. країною, її функції, права та обовʼязки. Держ. А. нині частину робіт (викона­н­ня темат. запитів установ і організацій, упорядкува­н­ня документації установ для на­ступ. пере­дачі до складу Нац. архів. фонду України) виконують на платних засадах. У архів. системі працює майже 2,5 тис. кваліфік. працівників, більшість яких має спец. освіту та практ. досвід роботи з архів. документами (див. Архівна освіта).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю