КОМІТЕ́Т ЗА́ХИСТУ УКРАЇ́НСЬКОЇ КАТОЛИ́ЦЬКОЇ ЦЕ́РКВИ — неофіційна громадська організація. Засновано 1987 у Львові з іні­ціативи І. Геля, О. Горинь, Я. Ле­сіва, С. Січко, С. Хмари, В. Коб­рика, священиків Г. Будзинсько­го, М. Гавриліва, І. Маргітича, П. Зеленюха. Комітет очолив су­спільний рух на Галичині за вихід із під­пі­л­ля та легалізацію УГКЦ. Скори­ставшись лібералізацією комуністичного режиму, що роз­почалася у 2-й половині 1980-х років, велика гру­па духівництва та мирян (182 особи) 4 серпня 1987 під­писала й оприлюднила заяву на імʼя па­пи Івана-Павла II про вихід частини духівництва та вірян УГКЦ із під­пі­л­ля. Копію заяви надіслано лідерові СРСР М. Горбачову. Документ і факт виходу мав ши­рокий резонанс у світі й Україні, оскільки греко-католики від­кри­то пові­домили, що не ви­знають ріше­н­ня про ліквідацію УГКЦ 1946 й починають легально молитися на по­двірʼях закритих храмів, по­близу каплиць, на кладовищах, а також вимагають офіційних реєстрації їхніх церковних громад. Після низки зу­стрічей і нарад вирішено утворити спеціальну організацію, яка мала б координувати рух за легалізацію УГКЦ (очолив І. Гель).

Першу громадську акцію комітет про­вів 1 листопада 1987 на Янівському цвинтарі Львова з нагоди проголоше­н­ня ЗУНР. На могилах січових стрільців і вояків УГА отець П. Зеленюх від­правив панахи­ду, І. Гель ви­ступив із промовою. Такі від­прави проведено в Івано-Франківську, Тернополі, містах Стрий, Самбір, Дрогобич (усі — Львівська обл.), Коломия (Івано-Франківська обл.), у багатьох смт і селах. Однією з на­ймас­штабніших акцій комітету, присвяченою тисячолі­т­тю Хреще­н­ня України-Русі 1988, стало архі­єрейське богослужі­н­ня в с. Зарваниця (Теребовлянського ра­йону Тернопільської обл.), у якому взяло участь близько 30 тис. осіб. Літургію від­правляв владика П. Василик, ви­ступали І. Гель, Я. Лесів, С. Хма­ра. Богослужі­н­ня від­бувалися від­крито щонеділі й у від­роджувані національні свята та поминальні дні, зокрема у Дні Злуки, Героїв, Вшанува­н­ня памʼяті замордованих енкаведистами у Львові, Золочеві, Стрию, Дрогобичі, Сам­борі, Івано-Франківську, Тернополі та ін.; на честь утворе­н­ня УГВР. Голова та члени комітету причетні до заснува­н­ня та від­новле­н­ня діяльності НРУ, Української Гельсинської спілки, «Союзу українок» тощо. У від­повідь на таку активність тоталітарний режим че­рез КДБ і міліцію здійснював тиск: священиків неодноразово штрафували, най­активніших членів комітету карали адміністративними арештами на 15 діб. До кінця 1988 зі­брано понад 120 тис. під­писів, ви­дано 4 номери журналу «Християнський голос» (редактор І. Гель), проведено сотні богослужінь і мітингів. Світова громадськість морально під­тримувала подвижницьку боротьбу греко-католиків за легалізацію Церкви. У Москві делегація УГКЦ зу­стрічалася із кардиналом Казаролі, І. Гель — із послами Австрії, Нідерландів, США. Він також дав низку прес-кон­ференцій найпопулярнішим газетам Європи, зу­стрічався з державним секретарем США Дж. Шульцом і президентом США Р. Рейґаном. До Шевченківських днів 26 лютого 1989 у Львові на вул. Під­вальній і у прилеглому скверу під вікнами обкому КПУ комітет зібрав понад 30 тисяч львівʼян та гостей і провів панахиду памʼяті Т. Шевченка, а також величне ві­че, на якому вимагали легалізації Церкви й від­новле­н­ня державної України. Напередодні третьої річниці Чорнобильської ката­строфи 16 квітня 1989 комітет на тому ж місці за участі понад 35-ти тис. осіб організував богослужі­н­ня та мітинг протесту. 15 травня 1989 у Москві в день від­кри­т­тя зʼ­їзду народних депутатів СРСР 95 мирян, отець П. Зеленюх та І. Гель роз­почали ланцюгове голодува­н­ня, яке тривало без­перервно 28 тижнів з ротацією учасників щосуботи (загалом взя­ли участь близько 50 священиків і 2500 мирян). У день 50-річчя вступу до Західної України Червоної армії 17 вересня 1989 комітет провів богослужі­н­ня з вимогою легалізації УГКЦ та національного самови­значе­н­ня (за оцінкою КДБ, на вулиці Львова ви­йшло понад 300 тис. учасників і 38 священиків). Аналогічну маніфестацію про­ведено 1 жовтня 1989 в Івано-Франківську за участі 50-ти тис. осіб, які після від­прави вирушили до Демʼянового Лазу — місця масових захоронень жертв біль­шовицького режиму. 15 жовтня 1989 у Тернополі 70 тис. осіб взяло участь у богослужін­ні й поході до місця захороне­н­ня січових стрільців; 26 листопада 1989, напередодні зу­стрічі М. Горбачова з папою Іваном-Павлом II у Ватикані, у Львові знову проведено богослужі­н­ня й маніфестацію за участі понад 200 тис. осіб. Голодува­н­ня в Москві та маніфестації у Львові стали куль­мінаційними моментами у діяльності комітету, завдяки яким УГКЦ самолегалізувалася.