Комітет захисту української католицької церкви
КОМІТЕ́Т ЗА́ХИСТУ УКРАЇ́НСЬКОЇ КАТОЛИ́ЦЬКОЇ ЦЕ́РКВИ — неофіційна громадська організація. Засн. 1987 у Львові з ініціативи І. Геля, О. Горинь, Я. Лесіва, С. Січко, С. Хмари, В. Кобрика, священиків Г. Будзинського, М. Гавриліва, І. Маргітича, П. Зеленюха. Комітет очолив сусп. рух на Галичині за вихід із підпілля та легалізацію УГКЦ. Скориставшись лібералізацією комуніст. режиму, що розпочалася у 2-й пол. 1980-х рр., велика група духівництва та мирян (182 особи) 4 серпня 1987 підписала й оприлюднила заяву на ім’я папи Івана-Павла II про вихід частини духівництва та вірян УГКЦ із підпілля. Копію заяви надіслано лідерові СРСР М. Горбачову. Документ і факт виходу мав широкий резонанс у світі й Україні, оскільки греко-католики відкрито повідомили, що не визнають рішення про ліквідацію УГКЦ 1946 й починають легально молитися на подвір’ях закритих храмів, побл. каплиць, на кладовищах, а також вимагають офіц. реєстрації їхніх церк. громад. Після низки зустрічей і нарад вирішено утворити спец. організацію, яка мала б координувати рух за легалізацію УГКЦ (очолив І. Гель).
Першу громад. акцію комітет провів 1 листопада 1987 на Янів. цвинтарі Львова з нагоди проголошення ЗУНР. На могилах січових стрільців і вояків УГА о. П. Зеленюх відправив панахиду, І. Гель виступив із промовою. Такі відправи проведено в Івано-Франківську, Тернополі, містах Стрий, Самбір, Дрогобич (усі — Львів. обл.), Коломия (Івано-Фр. обл.), у багатьох смт і селах. Однією з наймасштабніших акцій комітету, присвяч. тисячоліттю Хрещення України-Русі 1988, стало архієрей. богослужіння в с. Зарваниця (Теребовлян. р-ну Терноп. обл.), у якому взяло участь бл. 30 тис. осіб. Літургію відправляв владика П. Василик, виступали І. Гель, Я. Лесів, С. Хмара. Богослужіння відбувалися відкрито щонеділі й у відроджувані нац. свята та поминал. дні, зокрема у Дні Злуки, Героїв, Вшанування пам’яті замордованих енкаведистами у Львові, Золочеві, Стрию, Дрогобичі, Самборі, Івано-Франківську, Тернополі та ін.; на честь утворення УГВР. Голова та чл. комітету причетні до заснування та відновлення діяльності НРУ, Укр. Гельсин. спілки, «Союзу українок» тощо. У відповідь на таку активність тоталітар. режим через КДБ і міліцію здійснював тиск: священиків неодноразово штрафували, найактивніших чл. комітету карали адмін. арештами на 15 діб. До кін. 1988 зібрано понад 120 тис. підписів, видано 4 номери ж. «Християнський голос» (ред. І. Гель), проведено сотні богослужінь і мітингів. Світ. громадськість морально підтримувала подвижниц. боротьбу греко-католиків за легалізацію Церкви. У Москві делегація УГКЦ зустрічалася із кардиналом Казаролі, І. Гель — із послами Австрії, Нідерландів, США. Він також дав низку прес-конференцій найпопулярнішим газетам Європи, зустрічався з держ. секр. США Дж. Шульцом і президентом США Р. Рейґаном. До Шевченків. днів 26 лютого 1989 у Львові на вул. Підвальній і у прилеглому скверу під вікнами обкому КПУ комітет зібрав понад 30 тисяч львів’ян та гостей і провів панахиду пам’яті Т. Шевченка, а також величне віче, на якому вимагали легалізації Церкви й відновлення державності України. Напередодні третьої річниці Чорнобил. катастрофи 16 квітня 1989 комітет на тому ж місці за участі понад 35-ти тис. осіб організував богослужіння та мітинг протесту. 15 травня 1989 у Москві в день відкриття з’їзду нар. депутатів СРСР 95 мирян, о. П. Зеленюх та І. Гель розпочали ланцюгове голодування, яке тривало безперервно 28 тижнів з ротацією учасників щосуботи (загалом взяли участь бл. 50 священиків і 2500 мирян). У день 50-річчя вступу до Зх. України Червоної армії 17 вересня 1989 комітет провів богослужіння з вимогою легалізації УГКЦ та нац. самовизначення (за оцінкою КДБ, на вулиці Львова вийшло понад 300 тис. учасників і 38 священиків). Аналог. маніфестацію проведено 1 жовтня 1989 в Івано-Франківську за участі 50-ти тис. осіб, які після відправи вирушили до Дем’янового Лазу — місця масових захоронень жертв більшов. режиму. 15 жовтня 1989 у Тернополі 70 тис. осіб взяло участь у богослужінні й поході до місця захоронення січових стрільців; 26 листопада 1989, напередодні зустрічі М. Горбачова з папою Іваном-Павлом II у Ватикані, у Львові знову проведено богослужіння й маніфестацію за участі понад 200 тис. осіб. Голодування в Москві та маніфестації у Львові стали кульмінац. моментами у діяльності комітету, завдяки яким УГКЦ самолегалізувалася.
Завантажити статтю
