Кондратьєв Олександр Олексійович

КОНДРА́ТЬЄВ Олександр Олексійович (Кон­дратьев Александр Алексеевич; крипт. — А. К.; 11(23). 05. 1876, С.-Петербург — 26. 05. 1967, м. На­­як, похов. у Новодівеєв. мо­настирі у м-ку Нанует, шт. Нью-Йорк, США) — російський письменник, перекладач, критик. Член низки літ. організацій та гуртків. Закін. юрид. факультет С.-Петербур. університету (1902). Відтоді служив у Міністерстві шляхів сполучення. 1908–17 — діловод канцелярії Держ. думи. 1919–39 жив у маєтку дружини (нині с. Дорогобуж Гощан. р-ну Рівнен. обл.). 1921–27 — літ. огля­дач рівнен. г. «Волынское слово». Зокрема у ст. «Переоценка ценностей» (1923, 15 декабря) намагався відновити репутацію забутих авторів. Серед найцікавіших матеріалів — статті про Л. Мея, О. Толстого, О. Пушкіна, С. Єсеніна. Від поч. 2-ї світової вій­ни — у Варшаві, згодом переїхав до м. Холм (нині м. Хелм, Польща). Від 1957 — у США. Дебютував 1899 віршами на теми антич. міфології у ж. «Живописное обо­зрѣніе». Друкувався також у ж. «Бесѣда», «Сѣверъ», «Еже­мѣсяч­ныя сочиненія», «Шутъ», «Новый путь». Прагнучи відроди­ти слов’ян. міфологію, викорис­товував міфол. мотиви й обра­зи. На витончений стиль поезій К. вплинули франц. поети. Автор зб. «Стихотворения» (1905), «Черная Венера» (1909; обидві — С.-Петербург), «Славянские боги» (Р., 1936), «Закат» (Орендж, 1990); романів «Сатиресса» (Мос­ква, 1907) та «На берегах Ярыни» (Берлин, 1930; Москва, 1992); зб. оповідань «Бѣлый козелъ» (1908) та «Улыбка Ашеры» (1911; обидві — С.-Петербург); літ. роз­відки «Графъ А. К. Толстой. Ма­­териалы для истории жизни и творчества» (С.-Петербург, 1912); оповідання «Елена. Драматичес­кий эпизод из эпохи Троянской войны» (Петроград, 1917); повісті «Сны» («Новый журнал», 1990, кн. 179; С.-Петербург, 1993); мемуар. нарисів у періодиці про О. Блока, М. Гумільова, Ф. Сологуба, С. Соколова, М. Волошина. Переклав із франц. мови кн. «Песни Билитис» П. Луїса (С.-Петербург, 1907).

Завантажити статтю