Кононенко Олексій Анатолійович

КОНОНЕ́НКО Олексій Анатолійович (23. 08. 1957, с. Роздолля Компаніїв. р-ну Кіровогр. обл.) — письменник, журналіст. Брат В. Кононенка, чоловік О. Герман. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Всеукр. літ. пре­мія ім. І. Огієнка (2003). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2012). Член НСПУ (1999). Закін. Кіровогр. пед. інститут (1978). Учителював, перебував на комсом. роботі; 1988–90 — гол. інспектор упр. вихов. роботи Міністерства нар. освіти УРСР; 1990–92 — заступник директора культур. центру «Музика, мода, молодь»; 1992–94 — ред. відділу ж. «Азбука сімейного виховання»; 1994–99 — ред. відділу культури г. «Дзеркало тижня»; 2010–20 — директор департаменту видавн. справи і преси Держкомтелерадіо України; від 2020 — директор видавництва «Веселка» (усі — Київ). Друкується від 1974. Автор кн. для дітей «Абетка» (1990; 1995; 1997; 1999), «Десять кошенят: Лічилка» (1997; 1998), «Азбука дороги» (1999; 2000), «Небесні світила та зорі» (2001), серії «Духи природи» («Хатні та дворові», «Лісові та польові»; обидві — 1997; «Водяні та болотяні», 1998; «Повітряні», 2001; усі — Київ), «Вбивач бичків», «Пісні мої веселі та сум­ні» (обидві — Коломия, 2002), «Слов’янський світ» (К., 2008), «Щоденник чоловіка на межі сто­річ» (Х., 2012). Створив низку пісень спільно з М. Свидюком («Доня моя, донечка»), П. Зібро­вим («Мамина казка»), А. Кудлай («Червоні вишні»), М. Гнатюком («Все буде добре»), О. Жилінським («Я збудую собі екіпаж»), К. Бужинською («Колискова колисці»), Л. Сандулесою («Я люб­лю»), тріо «Либідь» («Купальські забави») та ін. Автор різдвяних вистав для дітей у Нац. укр. драм. театрі ім. І. Франка (Київ, 1994–98).

Завантажити статтю