КОН­СТАНТИ́НОВ Олексій Родіонович (16. 03. 1918, Петро­град, нині С.-Пе­тербург — 16. 11. 1990, там само) — фахівець у галузі аеро­гідродинаміки. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1968). Заслужений діяч науки РРФСР. Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Ле­­нінгр. політех. ін­ститут (нині С.-Петер­бург, 1941). Працював н. с. Гол. геофіз. обсерваторії (1946–49), Держ. гідрол. ін­ституту (1949–56) у Ленін­граді, Валдай. н.-д. гідрол. лаб. (Новгород. обл., РФ, 1956–59); завідувач від­ділу фізики атмо­­сфери (1959–62), заст. дир. з наукової роботи (1962–71) Укр. н.-д. гід­ро­метеорол. ін­ституту (Київ); зав. від­­ділу агрокліматології Ін­ституту екс­перим. метеорології (м. Обнінськ, РФ, 1971–76); від 1976 — завідувач кафедри, проф.-консультант Ленінгр. гід­рометеорол. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: с.-г. метеорологія; матем. моделюва­н­ня впливу агрометеорол. та ін. факторів на урожайність. Роз­робив методику ви­значе­н­ня складових теплового і водного балансу за даними стан­дарт. спо­стережень гідро­ме­тео­рол. мережі; гід­ро­метеорол. осно­­ви зрошуваного землеробства.