Конструкторське бюро
КОНСТРУ́КТОРСЬКЕ БЮРО́ (КБ) — окрема спеціалізована установа або структурний підрозділ підприємства, наукового, науково-дослідного та проєктного інститутів, а також вищого навчального закладу, що розробляє вихідні дані у вигляді креслеників та іншої технічної документації для створення (виготовлення, спорудження) й наступної експлуатації промислової продукції і будівельних обʼєктів. На підприємствах КБ зазвичай перебувають у структурі конструкторського відділу чи відділу головного конструктора. В їхньому складі можуть функціонувати групи, спеціалізовані бюро, лабораторії. На великих підприємствах досить часто діють декілька КБ, зокрема й у відділах головного технолога, головного механіка, головного енергетика. КБ конструюють нові зразки апаратів, машин, механізмів, будівельних обʼєктів, продукцію загального споживання тощо та складають до них конструкторську (дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, приймають, постачають, експлуатують виріб), технологічну (визначають технологічний процес виготовлення чи спорудження) і програмну (відомості, необхідні для розроблення, виготовлення, супроводження та експлуатації програм) документацію; перед здачею приватних замовникам чи державній комісії випробовують свої розроблення, потім беруть участь у впровадженні їх у серійне виробництво чи введенні в експлуатацію; провадять дослідні роботи, а також здійснюють удосконалення, уніфікацію й модернізацію виробів, що випускаються. Конструювання певного обʼєкта техніки, будівництва та інші виконується на підставі затвердженого завдання на проєктування та техніко-економічне обґрунтування. На підготовчому етапі для розроблення загального вигляду нової продукції встановлюються й естетичні вимоги. У процесі конструювання визначаються форми, розміри, взаємне розташування частин і елементів конструкції обʼєкта, його складових (агрегатів, систем, вузлів), способу їхнього зʼєднання, вибору матеріалів окремих елементів. Розрахунок конструкції з оптимальними значеннями параметрів і потрібними запасами міцності, жорсткості та стійкості здійснюють, ґрунтуючись на наукових показниках теорії машин і механізмів, опору та втоми матеріалів, теорії пружності, електротехніки, аеродинаміки, гідравліки, технології машино- й приладобудування.
Розрізняють ДКБ, Дослідні конструкторсько-технологічні бюро (ДКТБ), Окремі КБ, Окремі конструкторсько-технологічні бюро, Особливі КБ, ПКБ, СКБ, СКТБ, ЦКБ. За часів СРСР у назвах КБ, які не були структурними підрозділами, частіше вказувалися лише номер і відомча приналежність, оскільки переважна більшість з них мала закритий характер і виконувала замовлення підприємств ВПК. Нині великі КБ діють на потужних підприємствах Дніпропетровських, Донецьких, Запорізьких, Харківських та інших областей. Серед українських окремих спеціалізованих конструкторських установ і провідних конструкторських підрозділів промислових підприємств — «Дніпровське» Конструкторське бюро (електронні системи та засоби звʼязку), «Південне» Державне конструкторське бюро ім. М. Янгеля (ракетні комплекси та ракетно-космічні системи; обидва — Дніпропетровськ), Радіотехнічних приладів Спеціальне конструкторське бюро (Донецьк), Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. академіка О. Івченка («Івченко-Прогрес»; газотурбінні двигуни авіаційних і промислових застосування), Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування (різні види арматури та агрегатів), «Луч» Київське державне конструкторське бюро (високотехнологічна зброя та засоби її обслуговування), «Молнія» Спеціальне конструкторське бюро (Одеса; складна радіоелектронна техніка для енергетики, систем звʼязку, машинобудування та військових цілей), Конструкторське бюро радіозвʼязку (Севастополь; радіокомунікаційні і навігаційні передавачі та приймачі, супутникові комунікаційні системи, автоматичні керувальні системи та комплекси), «Авіаконтроль» АТ (Харківське приладобудівне КБ; бортове аерометричне устаткування та засоби контролю літаків), «Полісвіт» Науково-технічне спеціальне конструкторське бюро (системи управління ракетно-носіїв, літаків, програмно-технічні комплекси управління паровими турбінами, системи митного огляду), «Протон» Центральне конструкторське бюро (цифрові засоби звʼязку; обидва — Харків), Харківське агрегатне конструкторське бюро (агрегати для гідравлічних, паливних і електричних систем авіаційної техніки), Харківське конструкторське бюро з двигунобудування (двигуни для бронетанкової техніки), Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. Морозова (бронетанкова техніка), «Ізумруд» Центральне конструкторське бюро (Херсон; судна, плавучі споруди), «Ритм» Центральне конструкторське бюро (Чернівці; фотоприймачі, фотоприймальні засоби, оптрони, оптоелектронні пари). Свою історію від КБ ведуть АНТК ім. О. Антонова (Київ; 1946–52 — ДКБ № 153 у російському м. Новосибірськ, 1953–65 — ДКБ № 473; літаки; див. також «Ан») та АТ «Хартрон» (Харків; 1959–66 — Особливе КБ № 692, відтоді — КБ електроприладобудування; програмне та технічне забезпечення систем управління для ракетно-космічної техніки, енергетики, залізничного транспорту).
1954–2008 функціонувало Велобудування Центральне конструкторсько-технологічне бюро (Харків). 1956–69 діяв як СКБ і Львівське КБ Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут, 1962–91 як ПКБ електрогідравліки — Імпульсних процесів і технологій Інститут НАНУ, 1963–92 як СКБ математичних машин і систем Інституту кібернетики АНУ — Проблем математичних машин і систем Інститут НАНУ, 1980–92 як СКТБ програмного забезпечення Інституту кібернетики АНУ — Програмних систем Інститут НАНУ (обидва — Київ). Від 1996 працює Львівський центр Інституту космічних досліджень НАНУ та ДКАУ, який раніше виконував роботи з космічної тематики як СКБ Фізико-механічного інституту НАНУ. 2005 у Києві унаслідок обʼєднання КБ спецтехніки та Науково-технічного центру артилерійсько-стрілецького озброєння створено КБ «Артилерійське озброєння». Нині у системі НАНУ в Секції фізико-технічних і математичних наук: у Відділенні математики — СКТБ систем управління з дослідним виробництвом Інституту прикладної математики і механіки (Донецьк); у Відділенні механіки — СКТБ Інституту геотехнічної механіки, СКТБ Інституту технічного механіки (обидва — Дніпропетровськ), СКТБ Інституту проблем міцності; у Відділенні наук про Землю — СКТБ Інституту геофізики (обидва — Київ), СКТБ Морського гідрофізичного інституту (Севастополь); у Відділенні фізики і астрономії — СКТБ з досліним виробництвом Інституту фізики напівпровідників, СКТБ фізичного приладобудування з дослідним виробництвом Інституту фізики (обидва — Київ); у Відділенні фізико-технічних проблем енергетики — Житомирське спеціальне бюро засобів моделювання з дослідним виробництвом Інституту проблем моделювання в енергетиці, ДКТБ з інтенсифікації теплообмінних процесів Інституту технічної теплофізики, СКТБ Інституту проблем безпеки АЕС (обидва — Київ), СКТБ Інституту проблем машинобудування (Харків); у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства — ДКТБ Інституту електрозварювання (Київ), «Донець» Центральне конструкторське бюро машинобудування (Луганськ; обладнання для вирощування та оброблення функціональних матеріалів електронної техніки); в Секції хімічних і біологічних наук: у Відділенні біохімії, фізіології і молекулярної біології — Дослідне конструкторське виробництво медичного приладобудування Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології (Київ), СКТБ з дослідним виробництвом Інституту проблем кріобіології та кріомедицини (Харків); у Відділенні хімії — СКТБ з експериментальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії (Київ), СКТБ з дослідним виробництвом Фізико-хімічного інституту (Одеса). У структурі ВНЗів КБ організовують переважно в університетах технічного профілю. Серед них — ДКБ «Буран» Національного авіаційного університету (Київ; безпілотні літальні апарати), Особливе КБ «Шторм» Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (засоби цифрового просторово-часового та спектral. оброблення гідроакустичної інформації, гідроакустичні і біотехнічні комплекси пошуку підводних обʼєктів тощо), СКБ електромеханічних систем Національного університету «Львівська політехніка».
У радянський період СКБ «Іскра» Ворошиловградського машинобудівного інституту (від 1992 — НДІ «Іскра» Східноукраїнського університету, Луганськ) розробляв системи дистанційного контролю несанкціонованого розповсюдження ядерної зброї, технічні засоби контролю радіоактивного забруднення Світового океану. 2006 передано у систему Міністерства освіти України Аналітичної техніки засобів Спеціальне конструкторське бюро та того ж року на його базі створено при Ужгородському університеті НДІ засобів аналітичної техніки. В низці українських ВНЗів створено студентські КБ, зокрема Вінницькому технічному університеті, Національному гірничому університеті (Дніпропетровськ), Київському університеті, Таврійському університеті (Сімферополь), Національному аерокосмічному університеті «Харківський авіаційний інститут».


