КОНТР-АДМІРА́Л — військове зва­н­ня вищого офіцерського складу флоту в багатьох країнах світу. Вище за капітана 1-го рангу, але нижче за віце-адмірала. Від­повід­ає зван­ню генерал-ма­йора у Сухопутних військах і Повітряних силах. Уперше ви­кори­стане у 17 ст. на флоті Великої Британії на по­значе­н­ня най­молодшого адмірала ескадри, який командував арʼєргардом — групою кораблів, що охороняла головні сили з тилу. В адміралтействах великих флотів зва­н­ня контр-адмірала надавали найдосвідченішим капі­танам 1-го рангу. Нині на флотах деяких країн Європи та Канади контр-адмірал фактично виконує функції начальника штабу адмірала. У Російській імпе­рії це зва­н­ня вперше за­провадже­но 1699 на Чорноморському флоті, ска­совано 1918 більшовиками. В українських військових формаціях зберігалося під час Визвольних змагань 1917–21 і на еміграції. Серед контр-адміралів флоту УНР і Української Держави — М. Білинський, О. Кликов, В. Клочковський, В. Лукін, С. Овод, М. Ос­тро­градський, М. Протасов, В. Сав­ченко-Більський. У ВМФ СРСР від­новлено 1940 за­мість зва­н­ня флагмана 2-го ран­гу. У Військово-морських силах України встановлено 1992.