КУЛИ́К Михайло Микола­йович (19. 09. 1940, м. Зіньків Полтав. обл.) — фахівець у галузі енергетики. Батько О. Кулика. Доктор технічних наук (1979), професор (1986), академік НАНУ (2000). Заслужений діяч науки і техніки (2003). Державна премія України в галузі науки і техніки (1999), премії ім. С. Лебедєва (1994) та ім. В. Хрущова (2002) НАНУ. Закін. Харків. політех. ін­ститут (1963). Від 1966 працював у Ін­ституті кібернетики АН УРСР; від 1971 — в Ін­ституті електродинаміки АН УРСР: 1979–81 — завідувач від­ділу оптиміза­ції упр. енергосистемами; 1981–88 — завідувач від­ділу оптимізації сис­тем енергетики Ін­ституту про­блем моделюва­н­ня в енергетиці АН УРСР; від 1988 — зав. однойм. від­ділу, 1997–22 — директор, від 2022 — радник при дирекції Ін­ституту заг. енергетики НАНУ (усі — Київ). Наукові дослідже­н­ня: роз­робле­н­ня методології, матем., про­грамно-інформ. засобів і роз­вʼяза­н­ня приклад. про­блем з довго­строк. та пер­спектив. про­гнозува­н­ня рівнів енерго­спожива­н­ня і напрямів енергозабезпече­н­ня кра­їни; роз­виток теорії, створе­н­ня матем. засобів і про­грамно-інформ. комплексів для ви­вче­н­ня та оптимізації роз­витку паливно-енергет. комплексу як єдиної енерготехнол. системи, а також галуз. систем енергетики; роз­робле­н­ня теорії, побудова матем. моделей та створе­н­ня засобів інформатики для аналізу, оптимізації та керува­н­ня усталеними і нестаціонар. режимами магістрал. газо­проводів, газотранс­порт. та електро­енергет. систем.