Короп

КО́РОП – селище міського типу Чернігівської області, райцентр. Знаходиться за 128 км від обл. центру, за 23 км від залізнич. ст. Алтинівка та за 3 км від р. Десна (притока Дніпра). Пл. 10,2 км². Насел. 5690 осіб (2001, складає 99,0 % до 1989), переважно українці. На околицях К. виявлено стоянку та поселення Короп ІІІ періоду мезоліту–бронзи (8–2 тис. до н. е.), поселення неоліту (5 тис. до н. е.), бронзи (2 тис. до н. е.), слов’ян (3–5 ст.), періоду Київ. Русі (10–13 ст.). На місці сучас. смт деякі дослідники локалізують м. Хоробор, яке вперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1153. Хоробор входив до складу Новгород-Сівер. князівства, після захоплення військами Батия – Брян. князівства. Від 2-ї пол. 14 до кін. 15 ст. – у складі Великого князівства Литовського, після литов.-моск. війни 1500–03 – Рос. держави. У серед. 16 ст. тут було бл. 100 дворів. Від кін. 16 ст. – сучасна назва. За Деулін. перемир’ям 1618 – під владою Польщі. Від 1635 – волос. центр Новгород-Сівер. пов. Черніг. воєводства. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від 1659 – сотенне містечко Ніжин. полку. В цьому ж році К. був спалений під час боїв проти прихильників гетьмана І. Виговського. 1669 гетьман Д. Многогрішний (народився у К.) звільнив міщан від сплати податків на 5 р. У останню третину 17 ст. Короп. сотня підпорядковувалася безпосередньо гетьманові. Від 1672 у м-ку базувалася козац. артилерія. Від 1718 К. – у власності гетьмана І. Скоропадського, 1727 знову став артилер. базою. У 1-й пол. 18 ст. надано Маґдебур. право. У той час – один із важливих торг. центрів Чернігівщини. Були досить розвинуті шкіряне та гончарне виробництва. Наприкінці 18 ст. налічувалося 825 дворів. Від 1782 – повіт. місто Новгород-Сівер. намісництва, від 1802 – волос. центр Кролевец. пов. Черніг. губ. 1866 було 805 дворів, мешкало 5007 осіб, діяло парафіял. училище, працювали 3 миловарні, 4 цегел. заводи, відбувалося 3 ярмарки на рік; 1897 – 1445 дворів, 8587 жит., міське 2-класне училище, винокур. завод, 4 ярмарки на рік. 1913 працювали 5 цегел. і 2 крохмал. заводи, млин, крупорушка.

У 19 – на поч. 20 ст. у К. бл. половини насел. складали євреї. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася (більшовицьку остаточно встановлено у лютому 1919). У 1923–62 та від 1965 – райцентр. Від 1932 – у складі Черніг. обл. Від 1924 – смт. Низка мешканців зазнала сталін. репресій. 1939 насел. складало 6250 осіб, діяли 2 школи й агротехнікум. Від 28 серпня 1941 до 4 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 1306 жит., з них 470 загинуло. Окупанти вбили 198, вивезли на примус. роботи до Німеччини 69 жит. 1959 мешкало 4,9 тис., 1970 – 5,2 тис., 1979 – 5,4 тис., 1989 – 5,7 тис., 1999 – 5,7 тис. осіб. Нині працюють підприємство з виробництва метал. конструкцій, газифікац. труб і різних видів плитки «Газбудсервіс», корпорація з виготовлення м’яких і корпус. меблів «Проун». У К. – заг.-осв. школа, дитсадок; рай. Будинок культури, центр. рай. і рай. дит. б-ки, центр дит. творчості, дит. муз. школа, клуб-кінотеатр, культ.-спорт. комплекс «Аполлон», Коропський регіональний історико-археологічний музей, Кибальчича М. Коропський меморіальний музей (присвячений революціонеру-народовольцю, винахіднику М. Кибальчичу, розташ. у будинку, де він народився та виріс; 1881 засудж. до страти за розроблення вибух. пристрою, від якого загинув цар Олександр ІІ, очікуючи виконання вироку, спроектував перший у світі реактив. літал. апарат); центр. рай. лікарня; готель; відділ. 5-ти банків; парк ім. М. Кибальчича. Виходить г. «Нові горизонти». При рай. Будинку культури функціонують нар. хор. колектив «Калиновий цвіт» і нар. духовий оркестр.

Наприкінці 19 ст. у К. діяло 9 православ. церков – Троїц. (1716), Іллін. (будівництво розпочато наприкінці 17 ст., завершено у 1750–60-х рр.), Вознесен. (1764), Преображен. (1790), Воздвижен. (1797), Покров. (1799), Михайлів. (1837), Феодосіїв. (1880) та Успенська (1890). Донині збереглися Феодосіїв. (розташ. експозиції істор.-археол. музею), Іллін. (у напівзруйнованому вигляді; постраждала під час 2-ї світової війни, верхня частина була розібрана; нещодавно частково відновлені перекриття), Успен. і Вознесенська (обидві – діючі). Є синагога (нині не діє) та будинок, споруджені в 19 ст. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, М. Кибальчичу, меморіал «Скорботна мати» (на честь коропчан, які загинули на фронтах 2-ї світової війни), пам’ятний знак воїнам-афганцям. Серед видат. уродженців також – мовознавці Т. Баймут і І. Бондаренко; художники К. Головачевський (1735–1823), Г. Васько та І. Васьков (обидва – 19 ст.), майстер худож. кераміки П. Дубинський; церк. діяч РПЦ Тихон (Якубовський; 18 ст.); військ. діяч, Герой Радянського Союзу С. Руденко. Від 1773 мешкав у К. та був його городничим арх. М. Мосцепанов. Тут похов. брат Марка Вовчка – письменник Д. Вілінський (проживав у К. від 1870-х рр.).

Літ.: Михайленко В. М. Короп історичний: Популярні нариси. Ніжин, 2006; Його ж. Короп: Популярні нариси. Чг., 2008; Губський О. Ф. Короп — європейське місто. Чг., 2010.

Р. В. Трофимченко

Рекомендована література