Куп’янськ

КУ́П’ЯНСЬК  — місто обласного значення Хар­ківської області, райцентр. Ку­п’ян. міськраді підпорядк. смт Ківшарівка та Куп’янськ-Вузловий. Знаходиться на р. Ос­кол (притока Сіверського Дінця, бас. Дону) при впадінні в неї не­великої р. Куп’янка, за 124 км від обл. центру. Площа 33,43 км². За переписом насел. 2001, проживали 32 449 осіб (складає 92,7 % до 1989); станом на 2015 — 29057 осіб; переважно українці. Вузол залізнич. і автомобіл. шляхів, функціонує митниця та ліцензій. митний склад. Побл. К. виявлено неоліт. стоянку (5–4 тис. до н. е.), досліджено 4 кургани з похованнями катакомб. і зруб. культур (2 тис. до н. е.), знайдено араб. (778) і візант. (імператора Михайла VІІІ, 9 ст.) монети. Вперше згадується в писем. джерелах 1665 як козац. слобода під назвою Купинка у складі Харків. полку. Деякий час сучасне місто мало також назви Купецький, Купчен­ка (від 1786 — К.). Наприкінці 17 ст. тут вже існувала фортеця з 7-ма бастіонами, яка захищала пд. кордони Росії від татар. набігів. Побл. фортеці виник посад. Від 1685 — сотенне містечко Ізюм. полку, від 1765 — центр комісар. упр. Ізюм. провінції, від 1780 — повіт. місто Воронез. намісництва. Жит. займалися, окрім виконання військ. служби, хліборобством, млинарством, ґуральництвом, виробляли дьо­готь, мило, свічки, глиняний по­суд, сукно, полотно тощо. Від 2-ї пол. 18 ст. — знач. торг. центр. Від 1767 щорічно збиралося 4, від 1780 — 6 ярмарків. 1732 нара­ховувалося 1456 жит. Від 1796 — у складі Слобід.-Укр. (у цей час мешкало бл. 3,5 тис. осіб — переважно військові та їхні сім’ї), від 1835 — Харків. губ. 1807 відкрито просвітниц., 1819 — духовне, 1886 — Олександрів. ремісн. училища. 1837 у К. проживало 2710 осіб. У 1880-х рр. працювали маслозавод, ф-ка з виготовлення свічок і 3 цегл. заводи. Пром. розвитку К. сприяло прокладення 1895 залізниці Балашов–Харків. Водночас на місці х. Лок­тіонівка виникло нинішнє смт Ку­п’янськ-Вузловий. За Всерос. переписом насел. 1897, заг. кіль­кість мешканців складала 6893 особи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювала­ся, у грудні 1919 остаточно вста­новлено більшовицьку. 1923–30 — центр округи, від 1923 — р-ну. Від 1932 — у складі Харків. обл. Жит. К. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встано­влених жертв — 898 осіб), зазна­ли сталін. репресій. Від жовтня 1941 до червня 1942 тут розміщувався Харків. обком КП(б)У та Харків. обл. військкомат. Під час окупації (24 червня 1942 — 3 лютого 1943) нацисти розстрі­­ляли в місті 71 особу. Тисячі куп’янчан воювали на фронтах 2-ї світової війни. 1939 мешкало бл. 21 тис., 1959 — 25,6 тис., 1979 — 33,9 тис. осіб. Нині працюють підприємства: «Метиз», маш.-буд. завод, «Іскра» (карбід, устаткування для його виготовлення, електроди), «Будтехнологія-Н» (силікат. завод); «Бел-Гер» (безалкогол. напої, карамел. і пивовар. солод), м’ясокомбінат, «Укр. сх. рибна компанія», молочноконсерв. завод; «Куп’янськ-Сервіс» (пошиття одягу, побут. обслуго­­вування); «Ріст» і «Корал-Декор» (обидва — сувенірна продукція та ялинк. прикраси); друкарня. 1937–2011 діяв Куп’янський цук­­ровий комбінат; У К. — автотранс­порт. і мед. коледжі, ПТУ № 64, профес. училища № 27 і № 34, 9 заг.-осв. шкіл, 2 гімназії, муз. шко­­ла, ДЮСШ, школа-інтернат, стан­­ція юних техніків, Будинок дит. і юнац. творчості, 5 дитсадків, 4 школи-дитсадки; 4 Будинки куль­­тури, Куп’янський краєзнавчий музей, центр. б-ки для дітей і дорослих; центр. рай. лікарня, протитуберкульоз. мед. диспан­сер, психоневрол. будинок-інтернат; відділ. 15-ти банків. Виходять газети «Вісник Куп’ян­щини», «Український формат», «Десятка», «Наш город», «Франт», «Ледокол плюс». Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів (2), адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської (3), свідків Єгови, хрис­тиян. церкви. Встановлено па­м’ят­ники жертвам аварії на ЧАЕС, «Радянський воїн», обеліск ку­п’янчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак воїнам-афганцям. Пам’ятки історії та культури: духовне училище (нині друкарня), Микол. церква (обидві — поч. 19 ст.), банк (1869), будівля комплексу Покров. собору (нині краєзн. музей), готель Лавровського (обидві — кін. 19 ст.), магазин Жестовсько­го, будинок торгівлі Клименка (обидві — 1900), гімназія (1907, нині заг.-осв. № 1). Серед видат. уродженців — фізики С. Гнатчен­ко (чл.-кор. НАНУ), М. Нечволод, хімік Т. Гриценко, фахівець у галузі будівництва М. Дюженко, фахівець у галузі буд. механіки С. Фрейфельд, лікар-офтальмолог П. Барабашов, брати лікар-хірург Георгій і провізор Ми­кола Валяшки, провізор О. Глад­ченко, лікар-педіатр Е. Маноло­ва, лікар-психіатр А. Таранська, мікробіолог А. Бондаренко, фізіолог Г. Дейнека, вет. лікар З. Попова, фахівці у галузі лісівництва М. Буш, П. Ізюмський, мовознавець Л. Медведєва, фі­лософ В. Мовчан; художник, поет С. Волчков, поет П. Голубничий, письменник В. Дудінцев; архітектор С. Андрієвський; актор, режисер, антрепренер С. Гла­зуненко, актор, режисер, нар. арт. УРСР і РФ В. Івченко, кобзар Д. Щербина; дипломат В. Циба; легкоатлетка К. Чернявська; Герой Радянського Союзу І. Сидоренко. Тут жили та працювали етнограф П. Іванов, засн. укр. профес. теа­тру М. Кропивницький, письменники С. Сергєєв-Ценський і Остап Вишня. Г. Квітка-Осно­в’я­ненко написав оповідання «Ку­п’янський самозванець».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю