КУРАЖКО́ВСЬКИЙ Юрій Микола­йович (Куражковский Юрий Николаевич; 15. 01. 1923, с. Корсаков Тульської губ., РФ — 14. 01. 2007, м. Ростов-на-Дону, РФ) — російський зоолог, еколог. Доктор гео­графічних наук, проф. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Моск. університет (1947). Працював 1951–53 ст. н. с. Ін­ституту зоології АН УРСР (Київ); 1953–60 — зав. лаб. лісівництва Воронез., заст. дир. Астрахан. заповід­ників, кер. робіт системи заповід­ників з екології, гео­графії і кліматології; 1960–61 — наук. кер. Алтай. гір.-степ. дослід. станції; 1961–72 — доцент Горно-Алтай. і Астрахан. пед. ін­ститутів; від 1973 — директор НДІ біо­логії, завідувач кафедри екології і природокористува­н­ня, від 1984 — проф.-консультант Ростов. університету (усі — РФ). 1987 на базі Тебердин. заповід­ника (РФ) створив Нар. академію екології і природокористува­н­ня. Наукові дослідже­н­ня: екологія диких копитних; атмо­сферна циркуляція як екол. чин­ник; екол.-геогр. закономірності харчува­н­ня рослиноїд. тварин; екологія людини; історія становле­н­ня рад. заповід. справи. За­пропонував методику екол. захисту рослин у сільс. і ліс. госп-ві; об­ґрунтував уче­н­ня про заповід­ну справу як галузь наук.-практ. діяльності; зробив висновок, що життя існує лише в процесі руху через живе тіло потоків речовини, енергії та інфор­мації (закон життя Куражковсь­кого).