Курашкевич Кирило Володимирович

Визначення і загальна характеристика

КУРАШКЕ́ВИЧ Кирило Володимирович (08. 11. 1920, містечко Тростянець, нині смт Вінн. обл. — 16. 01. 2010, Київ) — письмен­ник. Член НСПУ (1967). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Харків. технікум журналістики, Тульчин. учит. ін­ститут (1940), Військ.-політ. академію (Москва, 1952). Пере­бував на військ. службі. Після звільне­н­ня в запас очолював Вінн. (1967–72) та Микол. (1974–83) обл. літ. обʼєд­на­н­ня. Від 1984 мешкав у Києві. Працював гол. ред. видавництва «Ази­мут-Україна». Віце-президент Укр. асоц. письмен­ників соц.-ху­дож. літ-ри. Осн. теми творчості — події 2-ї світової війни, боротьба за мир. Присвятив цикл віршів видат. істор. по­статям та укр. пись­мен­никам; новелу «Ос­тан­ній день» — І. Франкові. Його проз. твори склали зб. «Осін­ні ди­ми» (1986), «Сонце плакало» (1988), «Паролі міняються» (1990), «З вогню та в полумʼя» (1997; усі — Київ). На низку віршів К. композитори М. Дремлюга, Р. Скалецький, В. Папаїко, Я. Поляхів­ський, В. Пʼятигорський написа­ли музику. Окремі твори К. пере­кладено рос., білорус., молд., кабардин., балкар., чес., болгар. мовами.

Тв.: Весняні грози. Л., 1961; Чорно­бривці. О., 1966; Квітнева рань. К., 1967; Калинове намисто. О., 1969; Щедре літо. К., 1970; Сонце в лютому. О., 1973; Яб­луневі світанки. О., 1977; Зу­стріч у вересні. О., 1980; Березнева заметіль. Сф., 1983; Монолог. К., 1988; Мій карий кінь. К., 1995; Очима Водолія. К., 1998; Сонети. К., 1999; Шляхами мрій. К., 2000; Пере­хрестя. К., 2002; Ви­брані твори: У 2 т. К., 2002; Вдогін за весною. К., 2003.

Літ.: Дереч Д. Рідна тема // ЛУ. 1966, 21 черв.; Пере­бийніс П. Аромат чорно­бривців // Вінн. правда. 1966, 24 лис­топ.; Бортняк А. Запашне літо // Там само. 1967, 7 лип.; Буглов М. Щедрість // Жовтень. 1972. № 7; Бедзик Ю. Кирило­ві Курашкевичу — 75 // ЛУ. 1995, 28 груд.

Б. В. Хоменко

Завантажити статтю