Лазурит

ЛАЗУРИ́Т, Ляпіс-лазур (від лат. lapis — камінь та араб. azul — блакить або пізньолат. — lazur — синій, лазуровий колір) — рідкісний мінерал класу силікатів, алюмосилікат каркасної бу­дови групи фельдшпатоїдів. Л. уперше виділив і описав 1855 нім. мінералог К.-Ф. Науман. Формула: за Є. Лазаренком — (Na, Ca)₈[(SO₄, S, Cl)₂(AlSiO₄)₆]; за амер. петрографом К. Фреєм — (Na, Ca)₈(AlSi)₁₂O₂₄[(SO₄, S]; за ін. джерелами — Na₆[AlSiO₄]Ca₂[SO₄]S; (Na, Ca)₈[(SO₄, S, Cl)₂ (AlSi)O₄)₆]. Осн. склад (у %): Na₂O — 8,76; CaO — 14,73; SO₃ — 5,67; S — 3,16; Al₂O₃ — 20,22; SiO₂ — 43,26. Має кубічну сингонію та гексоктаедричну симетрію; форма виділення — рідкісні, додекаедричні кристали; зу­стрічається у вигляді суціл. мас. Густина 2,38–2,45; твердість 6. Колір лазурово-синій, блакитний, зеленувато-сірий, фіолетовий; блиск скляний; непрозорий або напівпрозорий. Досить крихкий; ізотропний або май­же ізотропний. Вкрапленість дріб. золотистих кристалів піриту підвищує декоративність Л. Трапляється у контактово-ме­таморфіч. комплексах разом із кальцитом, діопсидом, скаполітом, глауколітом і сульфідами, міститься у кристаліч. вапняках. Домішки кальциту, діопсиду, фло­гопіту, скаполіту та ін. часто додають лазурит. породі плямистої текстури. Використовують як виробне каміння та для виготов­лення синьої фарби. Гол. знахідки: у Афганістані (Бадахшан. родовище) та РФ (Малобистрин. родовище у Прибайкаллі). Виявлено й в Україні.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

завантажити статтю