Лазурит
ЛАЗУРИ́Т, Ляпіс-лазур (від лат. lapis — камінь та араб. azul — блакить або пізньолат. — lazur — синій, лазуровий колір) — рідкісний мінерал класу силікатів, алюмосилікат каркасної будови групи фельдшпатоїдів. Л. уперше виділив і описав 1855 нім. мінералог К.-Ф. Науман. Формула: за Є. Лазаренком — (Na, Ca)8[(SO4, S, Cl)2(AlSiO4)6]; за амер. петрографом К. Фреєм — (Na, Ca)8(AlSi)12O24[(SO4, S]; за ін. джерелами — Na6[AlSiO4]Ca2[SO4]S; (Na, Ca)8[(SO4, S, Cl)2 (AlSi)O4)6]. Осн. склад (у %): Na2O — 8,76; CaO — 14,73; SO3 — 5,67; S — 3,16; Al2O3 — 20,22; SiO2 — 43,26. Має кубічну сингонію та гексоктаедричну симетрію; форма виділення — рідкісні, додекаедричні кристали; зустрічається у вигляді суціл. мас. Густина 2,38–2,45; твердість 6. Колір лазурово-синій, блакитний, зеленувато-сірий, фіолетовий; блиск скляний; непрозорий або напівпрозорий. Досить крихкий; ізотропний або майже ізотропний. Вкрапленість дріб. золотистих кристалів піриту підвищує декоративність Л. Трапляється у контактово-метаморфіч. комплексах разом із кальцитом, діопсидом, скаполітом, глауколітом і сульфідами, міститься у кристаліч. вапняках. Домішки кальциту, діопсиду, флогопіту, скаполіту та ін. часто додають лазурит. породі плямистої текстури. Використовують як виробне каміння та для виготовлення синьої фарби. Гол. знахідки: у Афганістані (Бадахшан. родовище) та РФ (Малобистрин. родовище у Прибайкаллі). Виявлено й в Україні.
В. С. Білецький, В. І. Павлишин