Лазурський Володимир Федорович

Визначення і загальна характеристика

ЛАЗУ́РСЬКИЙ Володимир Федорович (21. 07(02. 08). 1869, м. Пере­яслав Полтав. губ., нині Пере­яслав-Хмельницький Київ. обл. — 01. 05. 1947, Одеса) — літературо­знавець, критик, громадсько-культурний діяч. Брат Олексан­дра, батько Вадима Лазурських. Доктор філологічних наук (1941; без захисту дис.). Закін. істор.-філол. факультет Моск. університету (1892), де й працював на каф. зх.-європ. літ-ри (до 1900). Був домаш. вчителем у родині Л. Толстого. Від 1901 — приват-доцент, від 1918 — ординар. проф. зх.-європ. літ-ри, водночас 1917–20 — проректор, 1942–44 — професор кафедри всесвіт. літ-ри та декан фі­лос.-літ. ф-ту, від 1944 — завідувач кафедри іноз. мов Одес. університету. Читав лекції з історії літ-ри середньовіч­чя, Ренесансу і неокласицизму, укр. та рос. літ-р, викладав англ. та української мови в ін. ВНЗах Одеси. 10 травня 1944 заарешт. і звинувачений у антирад. діяльності, однак справу незабаром було закрито за від­сутністю складу злочину. Провід­ну роль у становлен­ні особистості Л. ві­ді­грав ві­домий літературо­знавець М. Стороженко. Товаришував із літераторами В. Брюсовим, І. Буніним, К. Чуковським, художниками П. Нілусом, К. Ко­станді, П. Волокидіним. Досліджував історію англ. журналістики та літ-ри 17–18 ст., зокрема творчість В. Шек­спіра, Ф. Шіл­лера, Дж. Байрона, популяризував зх.-європ., укр. та рос. класику. Друкувався в одес. періодиці, зокрема у г. «Молва», в яких опублікував низку статей — «Чехов в Англії» (1901), «Англійська журналістика 18 ст.» (1906, 1907, 1909–16), «Український елемент у творчості В. Г. Короленка» (1922), «Шевченко і Тол­стой», «Шек­спір українською мовою» (обидві — 1929), «Гоголь в Італії» (1943). Автор «Курса истории западноевропейской литературы» (Мос­ква, 1913; О., 1920), а також низки літературозн. статей, рец. та оглядів про історію літ-ри, мистецтва й театру. У «Спогадах про Л. М. Тол­стого» (1911) роз­повів про захопле­н­ня рос. письмен­ника поемою Т. Шевченка «Наймичка». 1911–21 — секр. Одес. бібліогр. товариства при Новорос. університеті, 1925–27 — голова Укр. бібліогр. товариства в Одесі. Член одес. товариства «Просвіта». Разом із дружиною Н. Богомолець-Лазурською заснували в Одесі Укр. художнє товариство ім. М. Заньковецької (1917) та Укр. театр. студію ім. М. Кропивницького (1918). Організатор гуртка худож. чита­н­ня класиків укр. літ-ри, зокрема Т. Шевченка та І. Франка.

Літ.: Зленко Г. Д. Лицарі досвітніх вогнів: Тридцять три порт­рети діячів одеської «Просвіти» 1905–1909 рр. О., 2005; Музичко О. Одеська інтелігенція на зламі епох: Професори Іван Лин­ниченко та Володимир Лазурський // Пів­ден­ний захід. Одесика: Істор.-краєзн. альм. О., 2009. Вип. 7; Його ж. Владимир и Наталья Лазурские в культурной жизни Одес­сы первой половины ХХ в. // Вісн. Одес. істор.-краєзн. музею. О., 2010. Вип. 8.

О. Є. Музичко

Завантажити статтю